Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Мартопляс… – тільки і встигла кинути йому вслід Муся.

І опам’яталася: дідько лисий з ним! Вона ж тут для іншої справи, а не хліб маслом мастити цьому невігласу. Знову очима пробіглася – чи не помітить щось цікавого.

Помітила!

Княжна Анастасія теж білу булку маслом мастить.

І нічого дивного в тому немає, крім одного: відсутність персня! Отже, перстень, що Муся з кишені убієнного витягла – той самий.

Чудово. А що ще?

А ще бачить Муся, як входить до салону зграя черниць та приживалок – як і вчора, усі в чорному, лише пані їхня, Лизавета Павлівна, свій траур змінила на синю лискучу сукню та ще й бурякового кольору хустину, всю в квітах, на плечі накинула. Світиться вся. Замовляє наливочку, чарочки всім розставляє.

Може, добре виспалась, настрій змінився?!

Шансоньє, як і вчора, на роялі награє – вальс Штрауса.

Зінаїда (сьогодні вона в білих брюках) пахітоску розкурює, перемовляється з модним письменником.

Князь, граф, промисловець…

Пані і панянки, поважні родини в цілому складі.

Хоча ні, не в цілому: за столиком Штоків відсутній голова сімейства.

Усіх Муся роздивилася уважно, роблячи вигляд, що лише за «чоловіком» спостерігає, як і годиться. Шкода, що розмов не може розчути!

Якби могла, то почула б, як мадам Шток гнівно сину каже:

– Татусь твій зовсім совість втратив. З вечора завіявся, негідник!

Жорж, що папугу ситно годує, ліниво, крізь зуби, процідив:

– Може, уплав пішов…

– Що? У яку ще «плав»?

– Та запиляли ви його зовсім, маман, – відказує Жорж, – от він і втік.