Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Ванда повільно обернулася.

– Де креслення? – захриплим голосом запитала вона.

– Поспішаєте? – Олексій іронічним поглядом окинув її дорожній костюм. – Власне, я також. Тому пропоную вам негайно віддати мені те креслення, що ви вкрали в убієнного вами ж морського інженера Віктора Передері! Бачте, ми з вами тут у одній справі…

Ванда закусила губу, скривилася, поглядаючи на наставлений на неї револьвер.

– Не дочекаєтесь!

Олексій звів курок.

– Тоді мені доведеться взяти його самому. Повірте, мені це буде прикро, – посміхнувся холодно і зморщився. – Обшукувати небіжчиків – справа неприємна і не зробить мені честі. Краще віддайте самі.

Ванда посміхнулась:

– Ви цього не зробите!

– Ви впевнені? – навзаєм посміхнувся Крапка.

– Так, – кивнула Ванда і додала значуще: – Адже у вас тут є ще один інтерес…

Рука сищика затремтіла.

– Що ви з нею зробили?!

– О, як пристрасно! – засміялася Ванда. – А вона казала, що ви чужі! Не хвилюйтесь так: вона жива. Поки що… Але помре через пару годин, якщо не прийме ось це.

Вона вийняла з декольте крихітну скляну пляшечку.

Олексій опустив револьвер.

– Ваші умови? – тихо вимовив він.

Ванда полегшено зітхнула:

– Так краще… Отже, я вам даю протиотруту, ви мені – друге креслення. І розходимось з миром. Ну як?

– Я не можу дати вам креслення, – сказав Крапка. – У мене його немає!