Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Їй з тобов не тихо…

І немов через цю повітряну подушку, крізь скло, крізь воду затьмареного зору Муся побачила чорного метелика, що мерехтів на вузькій оголеній спині тієї, кого вона вже не могла упізнати. Адже в очах двоїлося, дихання ставало уривчастим і не доносило кисень за призначенням – туди, де пульсував мозок.

– Хто ви? – хрипло прошепотіла Муся.

Ванда повільно накинула на плечі білу чоловічу сорочку, неквапно підійшла до дівчини.

Муся смикнулася, спробувала підвестися, але марно.

Побачила низько над собою біле обличчя з яскраво-червоними вустами.

– Тихо, тихо…

Біле обличчя було так близько, що Мусі здалося, жінка зараз її поцілує і від того на чолі залишиться червоний слід.

Але Ванда, схилившись, прошепотіла їй у саме вухо:

– Друге креслення в тебе, чи не так? Або, точніше, у нього?

Муся зрозуміла, що ще кілька таких хвилин – і вона взагалі втратить можливість говорити: заспокійливі краплі, певно, виявилися зовсім заспокійливими.

Зібравши всю волю на кінчику язика, вона видушила з себе:

– За що ви вбили Штока?..

Ванда з посмішкою відсторонилася, відійшла, почала застібати ґудзики, усе ще посміхаючись Мусі крізь зелене марево.

– Побачив мене, дурень. Зайшов до Айзена борг стягнути, – спокійно пояснила вона.

Муся могла стежити за нею, хіба що рухаючи зіницями.

Ванда витягла з шафи креслення, згорнула його і сунула за пазуху.

Накинула шкіряний жилет, щільно застібнула на всі ґудзики, поправила вузькі чорні брюки.

Навіть у такому стані Муся зауважила, яка вона гарна в цьому піратському вбранні.

 Ванда підібрала волосся під капелюх.