Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Лі Бо… – вимовив сищик.

Постукав пальцями по поверхні столу.

Пробурмотів:

– Ось ми й зустрілися, пане Лібо… Довго ж я вас шукав…

У наступну мить він уже скочив зі стільця, з тривогою оглядаючи порожнє Мусине ліжко.

Накинув сурдут, порився в своїй валізі.

Знайшов на дні револьвер…

…У каюті запахло жасмином.

Крізь важкі примружені вії Муся побачила легку запашну хмаринку, що вилітала з круглого флакону з парфумами, який тримала в руках Ванда, і з задоволенням вдихнула приємний аромат.

Ванда сиділа в пелені цієї хмаринки, мов екзотична пташка, повернута до Мусі спиною так, що дівчина бачила її обличчя в дзеркалі трельяжу.

Поставивши флакон на місце, Ванда скинула шовковий халатик, пройшлася до шафи, вийняла звідти вішалку з білою чоловічою сорочкою.

Вона щось тихо наспівувала приємним мелодійним голосом.

Муся чула його немов крізь повітряну подушку, котра несподівано утворилася довкола її голови, немов крізь скло, ніби ця мелодія лунала звідкись із хвиль морських, що тихо билися в борт пароплава…

– Пастуше, пастуше,

Люблю тя то душі.

А що мене болі,

Скажу ти до волі.

Черодийку маєш,

Рядить їй не знаєш.

Тобі з нею лихо,