Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Муся і Олексій перезирнулися.

– Чим це унікально? – запитала Муся.

– Унікальна сама людина, найвідоміший із роду Гербуртів! Ян Щасний, поляк за походженням, називав себе русином. Був найосвіченішою людиною свого часу, закінчив університет, подорожував Європою, служив при цісарському дворі у Відні, знав купу мов. Став дипломатом. Був секретарем у польського короля Сигізмунда III Вази. Потім розчарувався в по літиці, повернувся до свого замку в Добромилі, зайнявся просвітою, філософією, літературою. Зрештою перейшов до опозиції і виступив проти політики свого колишнього господаря – Сигізмунда… Сидів у в’язниці… Там і почав писати… Багато його творів вважаються загубленими. І про нього мало хто знає. Тому і благаю: дайте переписати ноти і слова!

– Добре, – сказала Муся. – Тільки дуже прошу: поки що не виконуйте цей романс саме тут, на пароплаві.

Співак схопив ноти, мов кіт мишу.

– Обіцяю! Присягаюся!

І кинувся до себе в каюту.

Муся і Олексій залишились в тиші і темряві.

Олексій сів за рояль, поглядаючи на Мусю.

Узяв кілька акордів, і вона знову почула, як в її збентеженій душі залунало: «Пастуше, пастуше…»

Він ще й на роялі грає, подумала Муся, скидаючи з себе чари, яким уже готова була скоритися…

…Якщо вам не доводилося спати в одній кімнаті з малознайомою людиною, та ще й протилежної статі, вам ніколи не зрозуміти бідну Мусю!

По-перше, у ванній кімнаті, припавши вухом до дверей, вона слухала, чи влігся її напарник, чи зарипіла його койка, засвідчуючи, що він (як і було суворо наказано!) повернувся «носом до стіни», і старанно закутувалася в пеньюар.

По-друге, вимикала світло і навпомацки простувала до свого двомісного ліжка.

По-третє, закутувалась у ковдру з головою і довго-довго чекала, доки дихання Олексія Крапки стане рівним – навіть молилася, щоб він захропів.

Лише тоді можна було розслабитися.

До того ж Муся намагалася більше не розкидати свої речі, до чого звикла вдома, а складала все найінтимніше під подушку, від чого та перетворювалась на високу нерівну гору.

Але прокидатися було ще гірше!

Адже уві сні ніколи не знаєш, в якій позі прокинешся. А ще жахливіше було думати, прости Господи: а раптом твій ніжний носик всю ніч видавав ті ж самі звуки, що линули з сусідньої койки?

А якщо ти розмовляєш уві сні?