Цього разу його голос залунав упевненіше, глибше.
Так, що у Мусі мурашки забігали вздовж хребта і до самих п’ят:
– Пастуше, пастуше,
Люблю тя до душі.
А що мене болі,
Скажу ти до волі.
Черодийку маєш,
Рядить їй не знаєш
Тобі з нею лихо,
Їй з тобов не тихо.
Бивав то дідойко,
Мав ся хорошойко
Вовки ся бояли,
Череду минали.
Та що ж нам чинити!
Терпіти, терпіти.
З Богом ся не бити…[1]
Здавалося, що завмерли, дослухаючись, навіть язички свічок.
– З Богом ся не бити… – луною повторив Олексій.
– Панове, – гаряче прошепотів шансоньє, – благаю: я мушу це переписати! Я включу цей романс до свого репертуару! Благаю! Ви не уявляєте, яка це унікальна річ!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Подвійна гра в чотири руки» автора Роздобудько І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ“ на сторінці 110. Приємного читання.