Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Зупинилася.

Перехилилася через перила.

Срібні бурунчики окантовували корму, немов мереживо.

Тінь наблизилась – і одразу відсахнулася в темряву, лякаючись іншої тіні.

Муся здригнулася.

– Чарівна пані уночі блукає…

Чого вона шукає в самоті?

На що вона так гірко нарікає?

Хіба на те, що поруч – все не ті…

Муся озирнулася: перед нею стояв шансоньє.

Його біла сорочка світилася в темряві.

– Ох, це ви?!

– Вибачте, якщо налякав…

– Ну що ви, я саме думала про поезію, музику, – поквапилася заспокоїти його Муся. – Тут так затишно. І ці прекрасні рядки якраз до теми. Дякую.

– А хочете, я заспіваю лише для вас? – сказав шансоньє і кивнув за вікна салону. – Там уже всі розходяться, запалимо свічки…

Він із надією поглянув на Мусю.

Муся не відмовилась, рішуче взяла його під руку.

– Добре, – сказала. – Тільки…

Замислилась, і чудова думка спала їй на розум.

– Тільки ви заспіваєте те, що я вас попрошу!