Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Шансоньє чемно вклонився і повів її до салону.

Там дійсно було вже порожньо, лишалися офіціанти і прибиральники.

– Почекаєте мене?

Муся кинулася в каюту за… нотами. Відзначила, що Олексія там ще немає, гнівно чмихнула…

Повернулася, коли шансоньє вже, очікуючи на неї, сидів за роялем.

Муся розгорнула перед ним сувій з нотами, поставила на пюпітр.

Шансоньє посміхнувся спокусливо і глянув у сувій.

– Що це?

– Це ноти, а під ними – слова, – пояснила Муся. – Тільки я не сильна в нотній грамоті. Та й слова трохи дивні. Можливо, ви розберете?

Шансоньє взяв аркуші до рук, наблизив до очей, щось замугикав собі під ніс:

– Те-е-ек-с… Слова записані латиною. Та-та-та… – проспівав перші такти і заглибився в текст: – «Пасту-ше, пас-ту-ше… Люб-лю тя до душі»…

Проспівав ще раз, більш упевнено.

І раптом гострим поглядом окинув зацікавлену Мусю:

– Де ви це взяли?!

Муся розгубилася:

– Не можу вам сказати… А що?

– Господи! Це шукали понад триста років! – гарячково заговорив співак. – Єдиний романс, що зберігся від Гербурта Яна Щасного!

– Що? Кого?

У Мусі перехопило подих.

– Граф Ян Гербурт Щасний! Річпосполитський політичний і літературний діяч, власник Добромильського замку! Шістнадцяте сторіччя!