Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Муся вийшла на палубу.

Як написали б у романах, там «ніч вступала у свої права».

Качка стишилась. Палуба була порожньою.

Опершись спиною на перила, Муся дивилася на вікна пароплаву.

За скляними стінами салону поетеса Зінаїда знову щось яро декламувала. Її рухи були схожі на рухи хижого, до того ще й пораненого птаха. Макабрична жінка!

Муся повільно пішла уздовж довгої палуби, зазираючи в інші віконця.

У залі, що розташовувався поруч із салоном, режисер з оператором крутили нову фільму. У тьмяній темряві на білому екрані заламувала руки Віра Холодна.

Спалахи світла вихоплювали з тьмяної темряви обличчя панянок, залиті сльозами.

За не дуже добре завішеним шторами віконцем «пароплавної цирульні» мосьє Очінь голив капітана…

Муся посміхнулася: бідний, немає у нього іншого часу на таку важливу справу.

За віконцем кухні офіціант доїдав прямо з таці шматок торта, запиваючи його шампанським із пляшки…

…Два силуети злилися в поцілунку. Муся погано роздивилася, хто це був, адже фіранку одразу ж і засмикнули.

Муся вирішила обійти всю палубу з кінця в кінець.

Йшла і думала про…

Звісно, жодної думки про напарника у неї і виникнути не могло!

І про те, як він блискавично впорався зі шпагою – немов який-небудь Д’Артаньян з роману мсьє Дюма-старшого, а волосся так гарно розлетілося довкола обличчя, немов у Фанфан-тюльпана, і жоден м’яз не ворухнувся на обличчі, коли він поставив чарку на стіл: «Як і обіцяв, – останню, люба!»

І про те, як оксамитовим баритоном процитував щось дивне, романтичне, в унісон з прекрасною маляркою мадам Такіхасі.

І про те, як узяв її під лікоть, а вона очі долу опустила, ця манірна пані, фі!

Ні про що таке Муся не думала!

Дзуськи!