Розділ «Частина 2»

— Це неможливо! Я в шлюбі з тобою! Дитина...

— Звісно, габсбурзький уламок Крузенштарн ліпший батько за міщанського виплідка Вальда!

— Не смій!

Хтось теленькнув дзвінком. Служниця впустила наполоханого Вівієна.

— Про вовка помовка, — підкреслено зичливо відповів на його привітання Стасьо. — Ми з Марґрет саме обговорювали, як пристойніше вийти із ситуації вашого перелюбства.

Гість хитнувся і схопився за одвірок.

— І я над цим міркував, — сказав винуватим голосом. — Так склалося... Не смів і думати про одруження. Батько нічого не полишив мені, окрім недоброї слави. Він помер у тюрмі — і до смерті любив юнака... Хіба я міг просити руки такої чесної дівчини?!

— Стули пельку, дурню! — грубо гукнула позірна аристократка.

Вівієн зів'яв, увібравши голову в плечі, ніби очікував удару довбнею.

— Марґрет, — улесливо почав Стасьо, — я ніколи не виплекаю в собі батьківських почуттів до дитини, поява якої спричинена отсим овочем злочинного злягання татуся, шанувальника криміналу, і мамусі, певно, слабкої на голову. Ти ж сама мені казала, що хочеш здорового потомства, тому й надибала мене серед сотні охочих піти з тобою до вінця. Я не питався, хто тебе позбавив цноти, бо й сам нагрішив, але тепер знаю — оце нікчемство, що вже здохло б з голоду, якби не вечеряло при нашім столі.

На такі непідхлібні слова Вівієнові не було чого відповісти, і Марґрет мовчала.

Стасьо осмілів: Едмон десь мандрував з рожевою перлою, тож не міг допомогти єдиноутробній сестрі.

— Пропоную обопільно вигідну справу — я зникаю з вашого обрію безвісти, як особа, що потрапила у фатальні обставини. Станіслав Крузенштарн згине за... Скільки можете заплатити у фунтах штерлінгах? А часопис сповістить про якусь пригоду — наприклад, летунську.

Марґрет лиш стиснула вуста, а Вівієна взагалі не слід брати до уваги — він не мав чим крити.

— Гаразд, тоді я повертаюся до Парижа — і всі газети напишуть про гарну, як образок, підступну, як гадюка, зрадливу, як остання хвойда, спадкоємицю занглійщеного німця, що й на тому світі проклинатиме...

— Годі...

Марґрет схопилася за голову.

Згодом у «Дейлі Мейд» сповістили про летунську пригоду, яка трапилася на французькім побережжі, і висловили співчуття молодій удові Марґрет Крузенштарн, що в жалю за загиблим в тій пригоді мужем назвала новонароджену дівчинку Стассі.

Трохи нижче редакція звернулася до своїх передплатників: «Коли у вас часто болить голова, коли ви кашляєте або дістаєте памороків, — то все це явища, на які мусите звернути пильну увагу. Ви, ймовірно, поважно недужі і вік ваш недовгий. Та в усіх цих випадках ви повинні негайно передплатити наш часопис! Якщо помрете протягом цього року, ми помістимо зворушливу згадку про вас!»

23.