Розділ «Частина 2»

Ева блукала покоями, їла досхочу марелі й помаранчі, пила запахущі вина і... сумувала за братством малярів. Граф її не помічав, а може, й забув про неї. Він же взявся пригріти батьківською любов'ю, а не останньою пристрастю. Але настав вечір, коли старий привів із собою чоловіка років тридцяти п'яти і сказав:

— Це землевласник Джакомо Ліцаті. Хочеш за нього вийти?

— Не знаю...

— Завтра поїдеш з ним на Сицилію — він витрачатиме мої гроші. Не каретою, не бійся — автом та вітрильником. Якщо злюбитеся, дам тобі віно.

Схожий на великого крука Джакомо шанобливо вклонився.

За вечерею чоловіки обговорювали вартість сицилійської землі і тих халуп, які доведеться зносити, щоб вибудувати кілька домів для багачів, про цілі плантації орхідей, на яких можна нажити мільйони, про гаї олив, а смутна Ева вивчала хижий профіль Джакомо та його манеру стягувати вуста в пряму лінію. Вона згадувала сіроокого Стася, такого наївного й слухняного, що ладен був умерти за неї, а цей Рінальдіні[72] радше її пошле на смерть.

Уночі до неї причвалав граф у довгій білій сорочці і білому ковпаку на майже лисому черепі.

— Слухай, синьйорино, будь пильною з тим Джакомо, приглядай, з ким він вестиме мову і про що. І не криви своє личко! Я тебе наскрізь бачу! Скільки разів полювала на мою карету? Чого тобі від мене треба? Волочилася з тими малярами?

Еву брали дрижаки, а старий, як сновида, вештався спочивальнею.

— «Я сирота...» Вже давно мала подбати про себе — тобі ж чи не тридцять!

— Двадцять вісім, — виправдовувалася Ева перед хитрим дідом, що упіймав її, як пташку в сильце.

— Стара панна, — промовив граф злорадно.

— Стара? — скочила Єва з ліжка. — Ти, стоптаний черевику, старий, а я налита соками, як оливи на Сицилії! Кажи правду — що задумав?

Граф навіть не знітився.

— Будеш за аґента при Джакомо. Здається, він хоче нагріти руки й дати ногам знати.

— Так не майте з ним справ!

— Яка мудра! Може, мені хочеться його перехитрити?

— А як він мені горло переріже чи втопить?

— Ти для нього безпечна. Хіба що припнеш кайданками до ліжка...

Ева відчула, яка зимна підлога, скочила на постіль і загорнулася в ковдру.