Розділ «Частина шоста Небесний Єрусалим»

96

Штаб операції «Київський бастіон» на чолі з Антоном Зігелем розмістився на верхньому поверсі будинку, що стояв у парку на розі Малої Житомирської вулиці, звідки добре проглядалися як Михайлівська, так і Софійська площі. Офіцери ІСТАР, якими командував майор Воропай, облаштували тут свою апаратуру і численні монітори стеження. Окреме приміщення зайняли оператори роботизовано-збройних комплексів (РЗК), які перенесли сюди обладнання командно-штабних машин управління боєм. Тут перебували оператори «дронів» і «ящірок», які підгримували постійний зв’язок із трьома гелікоптерами спостереження S-96 М10 «Gray Giant», обладнаних системами АВАКС. Гелікоптери зависли високо над Києвом, спостерігаючи за подіями в древній частині міста.

Майор Воропай, зовсім молодий хлопчина з білим панківським йоршиком волосся, в драних джинсах, кросівках і військовій, розстібнутій до пупа бобочці з майорськими погонами, сидів за комп’ютером, що інтегрував інформацію, яка спікалася до штабу. Перед ним на додатковому моніторі світився надтаємний похвилинний сценарій проведення свята Возз’єднання — і з наближенням початку урочистостей напруження в штабі зростало.

О 10:00 AM полковник Стригун вийшов на балкон і був неприємно здивований порожнечею на Софійському майдані.

Невеличкі групи людей рухалися до Михайлівського майдану. Трибуни для почесних гостей були порожні, а кількість поліції та військових з очеплення збільшилася незначно. Стригун стрімко побіг на нижній поверх — туди, де отаборилися працівники ІНКОМУ на чолі з майором Шпаком. Його зустрів украй розгублений Шпак у цивільному вбранні (на Стригуні була новенька уніформа бригадного генерала, в якій він вирішив зустріти свято перевороту).

— Де твої люди? — гаркнув Стригун, похолонувши від однієї думки…

— Не знаю, — сіпався Шпак. — Вранці були, ви ж самі бачили. Потім пішли на перекур… Ось-ось прийдуть.

— Час починати акцію! — вирішив Стригун, підштовхуваний бажанням дії та інстинктом самознищення.

— Куди починати? Нікого нема, — резонно зауважив Шпак, який і в новому цивільному темно-сірому в клітинку костюмі був схожий на бомжа.

— Як намітили, так і починай! Виводь «ящірки». Я дам команду снайперам.

Стригун щодуху погнав у верхнє приміщення і вислав зі свого гаджета закодований сигнал: «Приготуватись до бою». Вийшов на балкон і приклав до очей бінокль. Побачив, як з провулка, що примикав до готелю «Хаят», повільно виповзло довге сіре тіло «ящірки». Кілька святково вдягнутих людей із дітьми вийшли з готелю під італійським прапором і здивовано подивилися на невідому бойову машину, яка стояла на тротуарі, й навіть сфотографувалися поряд із нею. «Ящірка» тихо підкрадалася до контрольного пункту, що перегородив Софійську вулицю; перед КПП стояла невеличка черга людей, які проходили на майдан.

«Що відбувається? — Стригун був у відчаї. — Невже хтось переставив стрілки всіх годинників?» Перевірив по кількох комп’ютерах — було 10:15 AM київського часу.

Стригун набрав номер Палія.

— Чого не починаєш? — накинувся на нього міністр оборони.

— На майдані нікого немає!

— Вони всі всередині собору. Починай! — наказав Палій, спостерігаючи за містом з висоти хмарочоса «Верховина» і сам нічого не розуміючи. Леді вже була вдрузки п’яна і ходила хитаючись, чіпляючись до офіцерів Палія й кажучи їм одне і те саме:

— Я тільки прошу… вбийте їх усіх нах. Нікого не залишайте живими. Порвіть зубами.

Офіцери відводили очі, бо від неї йшов такий потужний поклик розпусти, що важко було дивитися на її п’яне звабливе тіло в прозорому червоному костюмі, її груди в глибокому декольте, відкриті для кожного, — і толу офіцери, вибачаючись, відсахувались від Леді, а Палій уже не звертав уваги на цю курву, яка його дістала. Він твердо вирішив після перевороту покінчити з цією хітливою кішкою, з божевільною половецькою князівною, яка, якщо стане властителькою України-Руси, одразу знищить його, перетрахає всіх, хто опиниться на її шляху, й повторить долю тієї німецької німфоманки цариці Катерини, котра зґвалтувала всю Росію.

— Починай! — повторив свій наказ Палій.

— Увага, вони починають, — попередив Воропай своїх операторів. Збувалися розрахунки Гайдука, який разом із Зігелем і Воропаєм розробляв цей план. Вся зона княжого Києва і прилеглих районів була розбита на сегмент, контрольовані досвідченими офіцерами, які вели спостереження з допомогою телекамер, індикаторів частот, що випромінювала бойова техніка, та дронів «Яструб», які злітали з дахів. При розробці операції був врахований прикрий досвід замаху на Папу Климента — і о 9:45 AM були автоматично змінені коди доступу на об’єкт для всіх офіцерів поліції і війська, хто мав зброю і забезпечував недоторканість учасників і гостей свята. Будь-яке несанкціоноване проникнення на дахи чи в під'їзди будинків викликало сигнали тривоги; агент безпеки мали право негайно відкривати вогонь на ураження.