Розділ «Частина шоста Небесний Єрусалим»

Леді засміялася задоволено.

— Так, це важко. Я — особливо охоронюваний військовий об’єкт. Але для вас… Тільки ви не боїтесь, що я можу вам таке розповісти… що і не снилося? Я — носій державно-інтимних таємниць.

Леді дивно засміялася. Витягла із сумочки візитку й подала Оксані.

— Подзвоніть… — вона задумалась, — днів через десять. Вибачте, зараз поспішаю.

Наприкінці касового коридору, де покупці пакували продукти, Леду Палій уже очікував широкоплечий красень — типовий герой серіалів про спецназ.

Він поклав пляшки до великої спортивної сумки — з тих, в яких кілери носять зброю, — і Леді, розрахувавшись, пішла з ним до ліфтів, так і не озирнувшись, не глянувши на Оксану.

Невідому чому, настрій в Оксани знову зіпсувався. Подумала, що не треба було лізти зі своїми журналістськими фантазіями до цієї…

Тут, як тільки вийшли поза межі «Фаворита» і наблизилися до електромобіля, Леся знову почала канючити «Кіндер-сюрприз». Краще запросити на програму менеджера цього супермаркету: нехай розповість таємницю — як досягти такого небаченого достатку продуктів і товарів в умовах військового режиму.

94

О сьомій годині ранку в неділю, 25-го червня, Стригун, який так і не заснув уночі, вийшов на балкон і з насолодою підставив обличчя набігаючому з Дніпра прохолодному вітерцю. На душі було легко, й кудись поділися звичні страхи. Його вірус упродовж останніх десяти годин уже трощив комп’ютерні мережі, знищував сховища пам’яті й центри прийняття рішень, руйнував останні фортеці комп’ютерного опору в цій державі і в Європі, переможно спалював на своєму шляху канали передачі інформації.

Повністю позбавлений будь-яких музичних здібностей, жертва генетичної помилки інженерів фірми «Genesis» мугикав переможний марш, що запам’ятався йому в барі «Євбаз»: «Все вище, і вище, і вище…»

Подумав, що тепер вище за нього немає нікого, крім Бога-комп’ютера: ні начальника (Палій виходив на зв’язок рідко й невідомо де перебував), ні вождя і тирана (про Гайдука взагалі останніми днями нічого не було чутно), ні систем агентурного стеження і тиску (він був вільний у своїй криївці, і ніхто не міг йому заподіяти нічого лихого).

Уважним поглядом Стригун окинув Софійський майдан. Був ще зовсім порожній у таку ранню годину; не видно також і посилених заходів безпеки: нечисленні військові й поліційні патрулі, безлюдні вулиці, недіючі пункти перевірки, розташовані неподалік від будинку НАВБ на Володимирській. Сцена перед стінами Софії, удекорована збільшеними копіями соборних фресок, стояла порожня, хоча снайпери (Стригун знав, де вони були розміщені) вже тримали цей простір світової історії в прицілах своїх гвинтівок. Пам’ятник Богданові Хмельницькому здався Стригунові малим, сірим і зайвим на цьому величезному майдані.

Чекати залишилося зовсім недовго. Стригун зітхнув і неохоче повернувся до своїх комп’ютерів. Йому схотілося поїхати на Труханів острів, де знав потаємні пляжі, оточені верболозом, на яких нікого в такі хвилини не було; порибалити спокійно, час від часу прикладаючись до металевої фляжки з безсмертним народним самогоном; потім покласти золотаві шпроти на чорний хліб і вдихнути гіркуватий аромат диму впереміж із запахом риби; ще й на пальцях залишався стійкий запах риб’ячого жиру.

Понюхав пальці, але не було в них жодного запаху, наче змертвіли. Повернувся до кімнати, де стояли численні комп’ютери, і почав уважно зчитувати показники моніторів. Із задоволенням побачив перші ознаки хвороби, що охоплювала інформаційну систему людства: на Мальдівських островах вийшла з ладу система забезпечення безпеки аеропорту; в Нігерії банкомата відмовились видавати гроші людям, і розлючений натовп почав громити торговельний центр, де стояли ці грошомори; в Польщі вийшла з ладу система соціального забезпечення пенсіонерів й організація «Пенсійна солідарність» заявила протест уряду; в Японії раптово припинив працювати центр попередження цунамі; в Києві в (убогу ввечері раптово припинила працювати система постачання і платежів супермаркетів «Фаворит», що викликало нездоровий ажіотаж серед постійних клієнтів мережі.

На гаджеті Стригуна пролунав сигнал таємної лінії. Він почув бадьорий голос Палія:

— Як справи, бригадний генерале? Все готове?

— Повний порядок, пане міністре. Система працює. Вже є перші результати.

— Працює, працює. Сам переконався. Тут відключені ліфти, довелося на сімдесятий поверх пертися пішки. Серце ледве витримало.

— Вибачте, пане міністре.