Розділ «Частина четверта Сарана»

Взвод «Воїнів Христа» складався з ченців, одягнених у камуфляжні ряси, на головах — сталеві шоломи з білими хрестами.

Зігель уважно вивчав зброю вояків почесної варти. Нічого цікавого: озброєні автоматами ІЖ-107 М та застарілими польськими напівавтоматичними гранатометами RGP-60. Помітив, що багато вояків носять ранцеві вогнемети невідомої конструкції. Позаду почесної варти видніли БМП «Урал-2000», танки «Витязь-ХІ» виробництва 2070 року нижньотагільського вагонного заводу і БТРи «Опричник IX», створені на базі броньових платформ «Дракар-VIII».

Карбуючи крок, рота рушила з піснею повз подіум, на якому стояли Гайдук і Варламов. Гайдук вслухався в слова незнайомої пісні:

Мы идем широкими полями

На восходе утренних лучей.

Мы идем на бой с большевиками

За свободу Родины своей.

Мы идем, над нами флаг трехцветный.

Мы шагаем по родным полям.

Наш мотив подхватывают ветры

И несут к московским куполам.

— Это наш гимн ГОА, — сказав йому виструнчений Варламов.

Негайно після маршу почесної варти гостей повезли до штабу ГОА — бетонної споруди, схожої на суміш оборонного редуту і модерністської п’ятикупольної церкви із золотими хрестами, радарними антенами і ракетно-зенітними комплексами С-400 на даху.

В затишній прохолодній залі був накритий для учасників переговорів — по п’ять з кожного боку — обід, під час якого, для економії часу, мав розпочатися обмін думками. На одній із торцевих стін урочисто-журливо світився лампадами і золотом іконостас, вносячи тепло у вихолоджене кондиціонерами повітря; на протилежній стіні увагу Гайдука привернув великий фотопортрет похмурої худої людини у військовій формі Червоної армії 1930-х років, у круглих окулярах в чорній роговій оправі.

«Генерал Власов», — нарешті здогадався Гайдук.

Лакеї в козацьких строях розлили горілку.

— Помолимся, братья, — глибоким басом суворо сказав Варламов. — Отче наш, что на небесах, пусть святится имя Твое. Пусть придет царствие Твое и пусть будет воля Твоя как на небе, так и на земле. Хлеб наш насущный дай нам днесь и вложи в наши руки меч победный, чтобы покарать врагов Твоих. Дай нам мужество не уібояться губителей Твоих и дай нам силу возродить из пепла народ Твой православный. Прости нам грехи наши, как и мы прощаем должникам нашим, и освободи нас от лукавого.

Тричі перехрестившись, генерал Варламов підняв гранчасту купецьку чарку, збережену, либонь, із часів заснування Царицина, й вимовив:

— Я поднимаю этот бокал за братский народ великой Украины-Руси, за его вождя генерала Гайдука! За стратегический союз Великой Киевской Руси, Великой России, Великой Белоруссии! Ура! Ура! Ура!

Всі стоячи вихилили чарки, й оркестр заграв мелодію Глінки «Славься, славься, русский царь!».