Розділ «Частина друга Половецька князівна»

— Так точно.

— Дай йому трубку… Алло, слухаю!

Він одразу пізнав голос свого двоюрідного брата Марека Гороля.

— Cześć stary! Jak się masz?

— Chrystusem jesteś? Czy со? — спитав Гайдук.

— Dla czego Chrystusem?

— Bo wstałes z martwych. Kurczeblade.

Гайдук давно поховав Марека з його сім’єю в мороку і сум’ятті Великої Темряви: всі спроби знайти Марека в Кохловіцах не дали результату. Марек, поспішаючи і ковтаючи слова, повідав йому, що живе тепер у Лісабоні, Гєня та дівчата — Мариля і Кася, слава Богу, живі й здорові, він все ще працює в фірмі Фрідмана, але головне, заради чого дзвонить: під час останньої поїздки до Польщі він знайшов мати Ігоря, а свою тітку Марію Гороль-Гайдук.

— Gdzie? Gdzie? — гукнув Гайдук, стискаючи трубку. Три роки тому Невінчаний, який повернувся з розшуків Марії Юзефівни, переконав Гайдука, що вона мертва.

— Pszczyna, — сказав Марек. — Miasteczko niedaleko Katowic.

— Пщина, — ледве вимовив цю назву Гайдук, який ніколи нічого не чув про це містечко.

— Ona jest w Domu Opieki Społecznej, czuje sie nieżle.

Зв’язок перервався. Гайдук наказав черговому вийти на полковника Колчака і передати через нього Мареку Горолю шифр Гайдукового особистого скайпу. Відчув часті сильні удари серця, очікуючи, що ось-ось почнуться перебої, аритмія — і знову доведеться лягати під крапельницю в клініку професора Поліщука.

Подумав, що тепер вони з мамою помінялися ролями — спочатку він воскрес із мертвих, повернувшись в Україну, тепер — мати, залишаючись у Польщі.

36

21 січня 2084 року, в п’ятницю, вранці Гайдук вилетів до Варшави на зустріч із Фрідманом. Той у середу подзвонив із Вашингтона і наполягав на негайній зустрічі будь-де — у Відні, Празі, Будапешті, Братиславі, Варшаві чи Гельсинках. Але не в Україні. Гайдук не вагаючись одразу вибрав Варшаву.

Домовились зустрітися у закритій військовій частині варшавського летовища Окєнче. З Гайдуком полетіли Чміль і четверо охоронців. Формальним приводом поїздки була зустріч із Комендантом Польщі, головою військового режиму генералом Кшиштофом Самсоновичем (колишній міністр оборони Пшемислав Росяк, який став у 2079 році прем’єр-міністром Польщі, був інтернований у 2082 році режимом генералів десь на Мазурах). Літак Гайдука «Сесна-Шкода» 606 PC підрулив до стоянки, де метрах у п’ятдесяти на них чекав чорний бізнес-джет «Gulfstream» G-950-SP — елегантно довершений найновіший космолет з емблемою Світового уряду на кілі й білим написом Novusordomundi на фюзеляжі та номером 002. Троє польських військових у конфедератках, приклавши два пальці до козирків, привітали Гайдука.

— Major Poremba, asystent Komendanta, — представився один із них. Гайдук був у цивільному — в короткому чорному плащі без звичного камуфляжного кашкета.

У Варшаві було значно холодніше, ніж у Києві; дув низовий морозний вітер, що ніс у своїх струменях колькі сніжинки.

— Pan Fridman już czeka na pana generala, — вказав майор Поремба на постать, що підстрибувала, гріючись, перед чорним красенем-літаком.