Розділ сьомий Форель панська

— Зараз усе поясню. Дозвольте вам допомогти.

Професор притримав Басине пальто, сам почепив на вішак. Роздягаючись та влаштовуючись, Клим подумки похвалив себе. По-перше, раптом відчув, як наречена почала трошки ревнувати його до слави, котра впала так раптово. Адже в центрі уваги звикла бути вона. Тож компліменти знавця людських душ, яким був доктор Ліщинський, стали для неї лікувальним бальзамом. По-друге, вона давно захоплювалася Магдою Богданович, котра була кумиром для багатьох молодих жінок. Кожній кортіло випромінювати водночас шляхетність, смак та незалежність у поглядах та вчинках. Донедавна, поки Бася не почала вибиватися в театральні прими, вона не наважувалася скорочувати відстань між собою та Магдою. Але нині, маючи навіть подвійний статус — зірки сцени та нареченої успішного адвоката, — не губилася в її присутності, відчуваючи: нема невидимих бар’єрів, вони вже рівні. Отже, Магдина присутність підвищила без того вже не маленьку самооцінку Барбари-Райської.

Поки гості розміщалися за столом, з’явився ще один. Незграбно струшуючи вологу з капелюха, до кабінету вступив Альберт Мазур.

— Тепер усі, — констатував Ліщинський.

Дами не були знайомі з асистентом.

Професор відрекомендував його, як вимагав етикет. Щойно той зайняв єдине вільне місце поруч із Ліщинським, доктор легенько плеснув у долоні:

— Спершу замовимо, шановне панство. Не заперечуєте, якщо я на свій смак, на правах господаря?

— Господаря? — перепитала Бася.

— Принаймні на ті кілька годин, що ми будемо тут, — пояснив Ліщинський. — То як, маєте спеціальні побажання?

— Ви запросили, пане професоре, — висловила Магда загальну думку. — Керуйте. Впевнена, що ви не пригостите нічим поганим.

— У такому разі відразу рекомендую наливку від Бачевських, настояну на меду, — почав професор.

Обвівши присутніх запитальним поглядом, не почув заперечень і вже хотів говорити далі, як Мазур підняв руку.

— Я би, з вашого дозволу, обмежився одним кухлем пива від Кляйна[32]. Знаєте, пане професоре, як чутливо реагують мої підопічні на найменший алкогольний дух.

Не заперечую. Сам хотів за перепрошенням пропонувати вам обмежитися, мій друже. Ніхто більше не має заперечень?

Відповіддю було мовчання. Кивнувши сам собі, Ліщинський знову легенько плеснув у долоні.

— Основною стравою пропоную карпатську форель.

Як кажуть у нас, справжня панська страва. Тут, у цьому закладі, вона завжди свіжа. Але треба замовляти наперед. Бо готується вона з вечора.

— Звичайна риба? перепитав Клим.

— Так, звичайну річкову форель слід перетворити на надзвичайну, — пояснив Ліщинський. — З вечора її чистять від луски та патрають, натирають сіллю та спеціями, перед тим змішавши. Так вона маринується добу. Коли вже час готувати, дно пательні вкладається кільцями моркви й цибулі. Також дається оливкова олія, ще трохи перцю й солі. На таке ось ложе вкладається наша рибина. І головне, шановне панство, — подрібнений шпинат. Тушкується окремо, додається в черевце рибини перед самою готовністю. Начинка.

— Ви дуже апетитно розповідаєте, пане професоре, — мовила Бася. — Аж закортіло вже скуштувати.