Розділ третій Чотири мертві курви

Кажуть, домігся свого.

— Справді збіг, — погодився Клим. — Усім чотирьом перерізали горло.

— Пан Навроцький пише — від вуха до вуха. Бр-р-р-р! — Шацький здригнувся. — Їх не було ані пограбовано, ані, перепрошую, ґвалтовано. Описує так, мовби був при тому. То має людина талант.

— Досить уже про журналіста. Що ще про дівчат відомо?

— З його публікацій, котрі я долучаю до особисто почутого від різних осіб, — так, дуже мало. Всі винаймали для своїх занять окремі помешкання. Здається, жодна з них не є місцевою. Двоє, Крися та Анна, зналися. Хоч дівчата кажуть — лише віталися, коліжанками не були. Ось, перепрошую, і все, — Шацький розвів руками.

Клим відкинувся на спинку стільця, заклав ногу за ногу, закурив сигару, випустив пахкий дим під стелю.

— Я недарма згадав про анатомічний театр, — мовив нарешті. — Треба або попросити звіт судового медика, або ще краще — скласти, запит на повторний огляд тіла. Досить легко довести, що різник, як ми вже його називаємо з легкої руки пана писаки, діяв правою рукою. Це так, і я готовий битися об заклад, Шацький. Матиму перший, найвагоміший аргумент на користь захисту.

— Мудро, — погодився Йозеф. — Як бути з попередніми трьома тілами? Їх напевне вже поховали.

— Заради справи можна домогтися дозволу на ексгумацію, — спокійно мовив Кошовий. — Думаю, в усіх випадках діяла одна особа. Хто — мене наразі не цікавить. Я взявся не шукати вбивцю, а витягнути з буцегарні нещасного ідіота Луку, котрий за дивним збігом народжений із прізвищем Різник. Решта — справа кримінальної поліції. Зокрема, хай пояснять, чому справжній Різник залишив бритву біля четвертого тіла. Чи раніше він так само робив?

— Та ні. Інакше б Навроцький про це написав.

— Отож. З’ясували, — Кошовий зробив ще одну затяжку, потім двома великими ковтками допив пиво. — Тому наступне прохання до вас, Шацький. Ви медик, напевне маєте знайомих серед колег.

Замість відповіді Йозеф кивнув та випнув колесом худі груди.

— У такому разі чи не могли б ви познайомити мене з професором Ліщинським? Він практикує на Кульпаркові, і саме до нього добилася Уляна Різник із своєю великою дитиною. Принаймні, так вона мені сказала.

— Професор Зенон Ліщинський? — перепитав Шацький. — Так, то відома особа, європейське світило. Його не так часто можна застати останнім часом у Львові. Виступає, з лекціями у Варшаві, Парижі, Берліні, Празі та Відні. Пані нічого не плутає?

— Назвала його прізвище, — Клим знизав плечима. — Раптом на той час він був у Львові. І потім, знаю по собі — жінка вона вперта, затята, настирна. Могла видряпати потрібне світило з-під землі. Не дивіться, що з простих людей, заради сина кістьми ляже.

— Як усяка мати, — вставив Шацький.

— Отож, як будь-яка мама. То реально познайомити мене з ним сьогодні?

Шацький підвівся, обсмикнув піджак.

— На ваше щастя, маю честь знати пана професора. І якщо він є у Львові, Шацький вас йому відрекомендує. Розрахуйтеся, пане Кошовий, ідемо вже.