Розділ третій Чотири мертві курви

— Маєш, може, яку приятельку, чи шукаєш їх десь?

— Он там шукаю, — Лука кивнув головою кудись через Климове плече, в бік віконечка. — Ходи зі мною, покажу.

— Ні, Лукане. Поки ти мусиш бути тут.

— Та розумію, — посмішка повільно сповзла з лиця. — Вони кажуть, що я дівку забив.

Кошовий напружився. Шукав способу, як перевести розмову в потрібне русло, і — маєш, хлопець сам заговорив.

— А ти — забивав чи ні? Як сам вважаєш?

— Не знаю, — Лука знизав могутніми плечима. — Я подивитися хотів, що вони тамки виробляють. Потім заболіло дуже, — він знову торкнувся пучками лівої руки спершу скроні, потім — лоба. — Аж у очах темно стало. Без того ніч, та іще маєш клопоту.

Климове віко смикнулося. Не сильно, але відразу кілька разів. Він навіть примружив очі, аби трошки заспокоїлося. Тоді запитав обережно, ніби боявся налякати:

— Що ти хотів побачити?

— Там, — Лука знову кивнув у бік віконця.

— Добре, там. На що дивитися збирався?

Раптом Лука почервонів, зовсім по-дитячому. Краї вух стали багряними, пашіли, хоч прикурюй від Них. Губи витягнулися в трубочку, потім розтягнулися в черговій кумедній та безпомічній водночас посмішці. З кутика, цього разу — іншого, знову потягнулася підборіддям тонка слинява цівка.

Кошовому вкотре закортіло дати йому носовичка. Та перемогла вроджена чистоплотність. Бо одне діло — завітати час від часу до жебрацьких барів, питних закладів на пролетарських околицях чи зустрічатися з мешканцями міського дна в кнайпах із сумнівною репутацією, на кшталт «Під вошею». І зовсім інше — витирати слюні та соплі таким ось типам. Хай навіть це клієнт, з яким він сам вирішив працювати. Зазираючи до гнидників, Клим так само намагався без потреби ні до чого не торкатися там руками.

— Кажи все, — підбадьорив він. — Мені можна. Як лікарю.

— Як вони тойво...

— Що саме, — наполягав Кошовий, хоча вже здогадався.

— Ну теє... Любляться...

Дуже кумедно виглядало, як велетень із силою ведмедя та розумом дитини червоніє й затинається, говорячи про звичайні для інших речі. Та Клим відкинув зайві зараз емоції, бо відчув: нарешті наближається дуже важливий момент. Він витримав коротку паузу перед наступним запитанням:

— Отже, Лукане, ти підглядав за тим, як ті панночки любляться з чоловіками?

— Еге.