Розділ «Єцира»

Він не знав, що йому заперечити.

— Щось я вже тут насиділася, — мовила вона, рвучко підводячись, — проведеш мене додому?

Він кивнув, і собі встаючи, аби подати їй пальто. Ян відчував — вона шукає сховку на самотині, переживаючи свою негадану кривду. Боронячи свою мовчазну, небезпечну таємницю.

Лея поспішала додому, не мовивши до нього й слова. Вже під дверима вона спинилася, поклавши долоню на його руку.

— Дякую, — тихо промовила вона, — за те що спинив того недоумка. Але зараз мені треба побути самій. Гаразд? Я подзвоню тобі… потім.

— Так, але… чекай, — розгубився він, — я ж так і не заплатив за костюм.

Вона кволо посміхнулась.

— Нехай колись. Сьогодні… я не можу брати грошей до рук — субота.

— То ти віриш в усе це?

— Та ні. Вважай просто, що я — жінка з дивацтвами. Ну все. Добраніч.

Якусь хвильку він стояв, в заціпенінні споглядаючи зачинені двері. «Іще один готовий,» — з гіркою іронією пригадав Ян.

Невже гіркота і справді буває приємною? Смак вигнання і втрати — ядучий біттер з присмаком яблук… Слід було навчитись знаходити в ньому втіху, бо інакшої, вочевидь, не передбачалося.

ШОСТА ЗАПОНА

Нотатки Якова Левіна

Сказано в книзі Шмот: «Тричі на рік нехай прийде кожен муж з-поміж вас, аби стати перед лицем Володаря Сущого».

Тоді Малхут постає перед Творцем в якості чоловіка і зветься Володарем. Зі слова МА — «що» — відходить буква хей (А), що визначає жіночий рід, і натомість входить буква юд (І), утворюючи слово МІ — «хто».

Малхут — цариця — одягає вбрання біна, розуміння, і відтак зветься Володарем. Чому розуміння входить на місце жіночого начала? Звідси можливі два пояснення: перше — жіноче й розуміння несумісні, отож, аби дістати розуміння, слід відмовитись від ознак жіночності; а друге — розуміння приходить тільки туди, де доти мешкало жіноче, і перетворює його на досконале світло мудрості.

Коли так, навіщо ж малхут перебирається в чоловіче вбрання? Шукаючи відповіді, вона лише замінила одне питання іншим. «Що наробила ти?» — говорить Всесильний Хаві. «Хто зробив це?» — говорить пророк Ішаяху. В питанні цьому «що» змінюється на «хто», і провина обертається любов'ю, отож, любов — єдині ліки від гіркоти провини.

Я завинив, бо не мав достатньо любові у серці своєму. Страшно мені, бо «хто», Творець, кличе мене, як кликав Каїна, питаючи: «Що зробив ти?» Наче Каїн, відповідаю: «Велика провина моя, і немає їй пробачення».

— Свято — це марнота, — невтомно твердив Ян, — а гуртове святкування — марнота марнот. Те, що було святим, стало публічним, а отже втратило будь-яку цінність. Просто ще одна нагода для заробітку чи пиятики.