Розділ «ЯР Роман»

Єсохвад лише протяг:

— А-а... — Тоді вказав на інший портрет, над столом, де був зображений немолодий чоловік у пишному золототканому вбранні, кунячній шапці й із булавою в руці: — А оце-о?

Пані Гайну від такої гостини починало нудити, але вона, скосувавши на Максима, таки проказала:

— Іван Мазепа.

І знов у відповідь почулось «А-а...». Пані Ганна врешті не всиділа:

— Ви к ко... ви до кого?

Єсохвад здивувався:

— Я? Ні до кого. Прийшов подивицця на нову власть. — І знову тицькнув скоцюрбленим пальцем на портрет, що висів на простінку: — А це ж хто?

— Гітлер!

— A-а... Виходить, усіх той... докупи? А ви хіба не пожертвуєте на образ пресвятої великомучениці Варвари?

Максим засовавсь на стільці й широко посміхнувся, хотів спитати в діда, чи вже він одмовився вертати на свою Херсонщину або в Очаків, але Єсохвад гримнув на нього:

— Ти сиди, тебе не питають! — І вдруге звернувсь до пані Ганни: — Кажу, на образ пресвятої великомучениці Варвари не той?

Пані Ганна розстебнула свою сумочку, що лежала поруч на столі, вигребла звідти кілька білих монет і подала старому, остерігаючись торкатися його нечистої руки. Єсохвад узяв гроші, подзеленькав ними на долоні й раптом заспівав несамовитим хрипким голосом:

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, тітко, п'ятака,

А п'ятак неважний,

Дайте руб бомажний!

Задерши сиву нечесану бороду догори, він кілька разів обкрутився навколо себе, притоптуючи ногою, далі всукав довгу клюкасту дулю й показав усім портретам на стінах.