Розділ «ЯР Роман»

Власне, здивувало його не те, що вона про нього знає, бо коли викликала, то, напевно, довідалась, а оте її слово «ми».

— ...Але я вчилася трохи раніше...

Вона невдоволено нахмурилась, а Максим запитав себе — чому? Невже через те, що не змогла пригадати свого віку? То скільки ж їй усе-таки?

— Ви закінчили Київський університет?

Він думав про те, чи вловить вона його думку.

— Т-так...

Але вона несподівано для нього новела думку в іншому напрямку.

— Ви, напевно, вже не читали праць Михайла Грушевського?

Максим стенув плечима:

— Грушевського вилучили з бібліотеки, ще коли я був на першому курсі.

Вона рішучим кроком ступила до свого столу в кутку. Максим тільки тепер усвідомив, що вони й досі розмовляли, стоячи посеред кімнати. Хода в неї була легка й граційна й стегна не вигравали жорнами, як у ледачих дівчат.

— Я приглас... я запросила вас, аби поговорити не про мене, а про пана.

У голосі їй забриніла сталева нотка, і це вже було щось нове, Максим відчув дистанцію, що пролягала між ним і цією незнайомою жінкою. Нарешті доведеться послухати, навіщо вона запросила його сюди. Максим, умостившись біля столу навпроти, мовчки розглядав її вузькі кисті з довгими пальцями. Такими руками, певно, не сапу тримати, невже вона ще й на роялі грає?

Пані Ганна помітила його погляд і нервово засовала руками по столі, тоді й зовсім поклала їх у пелену.

— Я счит... я вважаю, що нам треба поговорити про вашу роботу.

Це вже Максима починало дратувати. Якщо ця жінка раз по раз отак заїкатиметься, він не витримає й зробить їй зауваження. Але пані Ганна говорила гладенько й довго, жодного разу не збившись на русизм. Він людина освічена й молода, новій владі, новій Україні такі сили вкрай необхідні, бо росіяни й так оголили нашу землю, погнавши всіх молодих чоловіків битися за свої великодержавні інтереси, отже, кожна людина дорога, тим більше — інтелігентна.

Максим слухав неуважно, але зміст усе-таки вхоплював.

— Незабаром почнеться новий навчальний рік. Власне перший навчальний рік у новій Україні. Тому...

Він перебив її:

— Ви ще жодного разу не вжили слова «самостійна». Випадково чи зумисне?