Розділ «ЯР Роман»

— Що ж я тут робитиму? Євреїв ви вже без мене передавили.

Я сподівавсь, Афіноґен розгубиться й почне белькотати, але він спокійно завважив:

— Работы еще сколько угодно. Евреи одно, а...

— Комуністи? — підказав я.

— Да и комунисты, и... националисты, и какая хотите шваль!

— Пане Афіноґене, — поспитав я, — а хто спустив з рейок поїзд?

— Какой? Тот, что позавчера? Узнаем!

Афіноґен нервово затарабанив пальцями по столі, і мені здалося, що він розсердився на мене за це запитання. Я відхилився трохи вбік:

— Що за людина цей... Степан Базарний?

— А вы его знаєте? — враз пожвавішав начальник поліції.

— Трохи.

— С каких пор? Когда вы с ним последний раз виделись?

Я всміхнувся й розчарував його:

— Ще до мого арешту в тридцять сьомому році.

— Он был в комсомоле?

— Не думаю. Я тільки знаю, що він погано вчився в школі.

— И я не думаю, — погодився Афіноґен. — По крайней мере, та'ска'ть...

Але він не доказав своєї думки. Його увагу привернула проста німецька автомашина, що виїхала з двору вкраїнської поліції. Він раптом утратив цікавість і до Степана Базарного, і до мене, і заквапився:

— Приходите, Максим Архипович, завтра, и мы с вами об этом еще поговорим.

— Хто вас цікавить? — запитав я. — Степан же Базарний, мабуть, тут ні до чого...