Розділ «ЯР Роман»

— Хай воно їм сказицця! Шо воно — наше? Дівча-а, посидьте трохи! — гукнула вона до тих, що були в вагоні, і до тих чотирьох, що йшли за нами.

Ніхто не чекав додаткової команди, всі попадали, де стояли, позираючи в бік другого пульмана — чи не бачить тітка Сеня.

— Ну то ходе? — спитала Надійна.

Я знала, кого вона має на увазі. Надійка ревно стежила за нашими з Максимом стосунками, але я не відповіла, її нагадування тільки ятрило мені душу, бо я й сама до пуття не знала, що між нами відбувається.

— Кажу, Ненада твій ходе? — вточнила Надійна, хоча й відчувала, що я просто придурююсь. — Мовчиш...

— А ти ж мовчиш про своїх! — вихопилося в мене, і я прикусила язик. Про Надійну в Ярі балакали всяке, і мені не личило пересмоктувати чужі цукерки, бо ми ж таки працювали разом.

— Думаєш, міні не хоцця, щоб і в мене був один...

Пролунав хрипкий голос тітки Сені:

— Гей, ви гуп'ять?

Ми спроквола піднялися й поплентали до гамазею. З півгодини тягали цупкі лантухи з орлами, не промовивши й слова. Тоді, коли зійшли помостом униз і опинилися самі. Надійна поспитала:

— Ну, ти йому хоч той?..

Я дивилась на неї, не моргаючи, і вона розсердилася:

— Ти шо: маненька? Питаю — спала з ним?

— Ні з ким я не спала! — прорвало мене. — Чого ти все преся й преся!

— Ду-урна! — підсумувала Надійна. — Я з Митьком тіки раз... А тепер як здумаю, шо, мо, його вже й живого нема, то так шкода-шкода зробицця. Вони туди бицця пішли, на хронт, а міні, корові, наче коліна хто докупи поз'язував ворчиком. Ото й твоє... Хто знає, шо воно взавтра...

Я випадково заглянула їй в обличчя. Надійчина щока була мокра. Мені хотілося приголубити її й заспокоїти, але я не знала, що скажу й чи не бовкну знову якусь дурість.

Повз нас пройшов Антін із якимось німцем. Тепер німці взяли всі колії під невсипний контроль — після того, як на близьких перегонах полетіло під укіс два поїзди.

— Ітимеш додому, — сказав, не спиняючись, Антін, — забери мій клунок.

Надійки поряд саме не було, і він додав: — Тіки шоб не роз'язувала, вобше, чула? Вкинеш у дерезу.

Я мовчки хитнула головою. Останнім часом Антін став дуже дратівливий, здіймав голос на всіх удома.