TextBook І коло враз розпалося. І Лесь побачив — до нього йшла Мар’яна. І весь великий білий світ все швидше й швидше закрутився перед його очима і… зник. Єдине, що він бачив — до нього йшла Мар’яна. І він сказав їй:
— Здрастуй.
І вона усміхнулася йому. А потім запитала:
— Не чекав мене побачити?
— Чекав… завжди.
— У тебе, здається, новий шрам, — провела рукою по щоці.
— Ні, це, мабуть, просто бруд, — глянув на неї, ніби випробовуючи.
— Просто бруд… — повторила, прямо дивлячись йому у вічі.
— Саме так, Мар’яно.
— Саме так, Лесю.
І їхні губи зустрілися… А навкруги, так нічого і не зрозумівши в тому, що відбулося, стояли вершителі людських доль.
Мар’яна відірвала свої губи.
— Я тобі щось повинна сказати, Лесю.
— Потім… потім… тільки не зараз… — шепотів-заклинав Лесь. Господи, в житті так мало подібних моментів, для чого ж їх ще зменшувати!
— Лесю, за декілька днів у мене весілля.
— Весілля?..
— Так, Лесю, я виходжу заміж.
— Заміж… — Лесь опустив голову і мовчав.
Потім запитав:
— І за кого ж, якщо, звичайно, не секрет?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одні » автора повість на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Одні“ на сторінці 40. Приємного читання.