Розділ «Частина 2»

Телефон мовчав.

О 10:59 я вимкнув смартфон, перебрався до робочої зони, сів за термінал і зачекінився в системі, набравшись рішучості пропрацювати сьогодні не менше як дванадцять годин. За півхвилини отримав перший виклик із Банбері, Західна Австралія.

— Good evening, sir, how can I help you?..

Із запланованих дванадцяти годин я не приділив роботі й п’ятнадцяти хвилин. Приблизно об 11:15 виклики перестали надходити, а хвилину потому чиясь рука лягла мені на плече. Я озирнувся.

— Мироне.

Наді мною, дивлячись убік, стояв Чедвік Босман.

— Так?

— На хвилинку.

— О’кей.

Я поставив термінал на паузу, хоча й так розумів, що його деактивовано, зняв навушники та закрокував за Чедвіком до ігрової кімнати. Ми зупинилися попід широченними, на всю стіну, панорамними вікнами. Внизу шуміла Соборна. Чедвік обернувся, й лише тепер, за денного світла, я побачив, що він блідий як крейда. На американцеві лиця не було. Тридцятичотирирічний Чедвік виглядав, наче мрець, їй-богу, мов мертвяк, який до всього від страху перед смертю наклав у штани.

— Чедвіку, тобі недобре? — чверть години тому, коли я заглядав до його кабінету, з ним усе було гаразд.

— Де твій телефон? — переляканим голосом спитав Чедвік.

— Мобільний? — я ковзнув долонею до кишені та витягнув свій Samsung Galaxy. Екран був чорним, неактивним. — Я вимкнув його.

— Вмикай. Тебе шукають.

Серце загупало, гаряча кров ринула під пахви, на шию, до вух і щік.

— Хто? — я відчув, що червонію, й одночасно натиснув кнопку ввімкнення. Телефон ожив, почалося завантаження операційної системи Android.

— Щойно ти пішов, мені зателефонувала якась жінка, відрекомендувалась агентом ФБР, запитала про тебе, запитала, чому ти не відповідаєш на виклики, — затараторив Чедвік. — Я спершу хотів пояснити їй, що ти за терміналом, працюєш, а потім вирішив, якого біса, ну, подумав, хтось бавиться, і послав її. Через п’ять хвилин мені зателефонував наш генеральний менеджер зі свого дому неподалік Індіанаполіса. І це незважаючи на те, що в Індіанаполісі зараз четверта ранку. Уявляєш? Там четверта ранку, а він однаково зателефонував. Він сказав, що прилетить до України та власноруч поламає мені хребет, якщо я ще раз здумаю відшити федералів.

— Бляха… — прохрипів я українською.

— У тебе проблеми, Мироне?

Так, у мене справді проблеми, хоч і не такі, як гадав Чедвік Босман. Від хвилювання тілом ширилася нудотна пульсуюча хвиля жару. Операційна система завантажилася, на екрані вигулькнуло повідомлення про три нові виклики, як і раніше — з невідомого номера.