Розділ «Частина 1»

— Ні. Спеціаліст якраз хороший, але, на її думку, ласий до грошей. Тому й відкрив приватну практику. Твоя хрещена стверджує, що значну частину його доходів складають виплати фармацевтичних компаній за приписування пацієнтам ліків конкретного виробника.

Теодор нарешті повернув до мене голову. Я поманив його рукою, показав пальцем на піцу на столі. Малий кивнув, зісковзнув гіркою та помчав до виходу з дитячої кімнати.

— На коли домовлятися? — тоном, який не припускав заперечень, запитала мама.

— У понеділок працюю. Єва теж.

— Вівторок влаштує?

Зітхнувши, я змирився:

— Так.

— Отже, вівторок, обід. Я перетелефоную, — вона помовчала, я теж німував. Потім трохи ображено додала: — Можеш не дякувати.

— На зв’язку, мамо, — і я завершив розмову.

Розпашілий від задоволення Теодор оббіг столик і вмостився на дивані біля мене.

— Класно! Там нікого немає! — малий накинувся на піцу.

— Не поспішай так, — я кивнув на склянку з молочним коктейлем. — Запивай.

Хлопчак присмоктався до соломинки й із шумом утягнув у себе напій.

— Смачний?

— Ага.

— Добре.

Телефон знову завібрував. Цього разу телефонувала Єва. Я не встиг притулити смартфон до вуха, як із нього посипалися запитання:

— Як ви там? Усе гаразд? Що сказав лікар?

Теодор сидів із роздутими, немов у хом’яка, щоками, ритмічно працював щелепою та соломинкою перемішував піну й вершки у верхній частині склянки. Побачивши, що я на нього дивлюся, малий усміхнувся. Кілька зерен кукурудзи вислизнули з напханого піцою рота й покотилися столом, через що посмішка поширшала. Мені довелося затуляти того рота рукою, щоб увесь шматок піци слідом за кукурудзою не вивалився на тарілку. Я жартома посварився на сина пальцем, після чого прикрив долонею телефон і промовив:

— Твій лікар сказав, що в Тео епілепсія.