Розділ «Частина 1»

— От і чудово. Будь на зв’язку, незабаром зателефоную.

Я раптом зрозумів, що вона намірюється зробити:

— М-а-ам, припини, не треба… — але вона вже натиснула «Відбій».

Офіціантка принесла замовлення: маленьку піцу й дитячий коктейль для Тео, салат з куркою та чай для мене. Повівши головою, я ковзнув поглядом по дитячій кімнаті й відшукав Теодора. Малий, щось захоплено гундосячи, з’їжджав із гірки в піддон, ущерть наповнений чи то м’ячиками, чи то пластмасовими кулями завбільшки з кулак. У таку рань на дитячому майданчикові нікого не було. Якийсь час я спостерігав, а тоді, збагнувши, що піца холоне, помахав рукою, привертаючи увагу Тео. Хлопчак видряпувався на третій, найвищий рівень лабіринту й не бачив мене. Я розтулив рота, щоб гукнути його, коли в руках завібрував телефон. Притиснув Samsung до вуха:

— Так, мамо.

— Вислухай і не гарячкуй.

Я підпер рукою підборіддя та продовжував стежити за сином.

— Я говорила з Вірою Іванівною…

Я притлумив бажання сердито прицмокнути язиком:

— Мам, вона терапевт, а не невролог.

— Мироне, я ж просила: вислухай, — розмірено й терпляче, без відтінків докору в голосі карбувала мама. Я терпіти не міг оцей її поблажливо-зверхній учительський тон, який навіть тепер, коли мені виповнилося двадцять вісім, примушував почуватися загнаним у кут безправним учнем. — Насправді це добре, що твоя хрещена — терапевт. Вона сказала, що «Фінлепсин» — це специфічний препарат, із якого не так просто зіскочити. Навіть якщо все гаразд, його потрібно поступово виводити з організму. Крім того, епілепсія — переважно підліткова хвороба. Її переростають. У багатьох дітей напади з часом минають самі по собі. Іванівна, як і я, вважає, що не варто чотирирічного хлопчика напихати гидотою без вагомої на те причини.

— Та що вона зна…

— Мироне! — підвищила голос мама. — Не перебивай! Якщо в Теодора справді епілепсія, це не можна так лишати. Хрещена погодилась зі мною та наполягає на додатковій консультації — в іншого спеціаліста. Її знайома — Вікторія Наумова — працює дитячим неврологом у Діагностичному центрі. Вона хороший спеціаліст, хоч і молода, десь твого віку. Якщо ти погодишся відвести до неї Теодора, я домовлюся про візит.

Я скептично гмикнув:

— Що нового цей твій хороший спеціаліст додасть?

Мене дивувало, що ми з матір’ю помінялися ролями. Рік тому вона заледве не силоміць заганяла до невролога мене.

— Іванівна порадила піти до неї на процедуру… е-е… «денний сон» чи щось таке. Це теж ЕЕГ, але моніторинг проводять під час сну. Мусиш налаштувати Теодора на те, щоб він заснув. Твоя хрещена сказала, що часто епілептична активність виникає під час сну й у моменти пробудження. Лікарка порівняє графіки, записані під час неспання, денного сну та пробудження, після чого зробить висновок про те, чи є в Теодора епілепсія й чи варто погоджуватися на медикаментозний контроль.

Замислившись, я вмовк. Якщо відверто, мені самому не подобалась ідея давати синові ліки з назвою, що містить слово «ретард[13]». Що за дурня, хто так називає пігулки?

— До речі, — долинуло з телефона, — Віра знає Паламара й не надто схвально про нього відгукується.

— Він поганий спеціаліст?