Розділ «Монстр»

— Можеш не відповідати, — Ліна взяла Софію за руку. — Я помітила, як ти зазирнула в шпарину.

«Добре, що навколо темрява», — подумала Софія, відчуваючи, що червоніє.

Лінина рука посунулася вище і лягла на згин ліктя:

— Ти думаєш, що це протиприродно?

Софія стенула плечима — вона нічого не думала.

— А не протиприродно зачиняти трьох жінок на три роки, наче в тюремній камері, хоч вони нічого поганого не вчинили? — продовжувала Ліна.

Софія вивільнила руку:

— Вибач, мені час до телетайпу…

Софія вийшла з метеомайданчика, але пішла не до кімнати телетайпу, а до озера. Бо відчула, що сп’яніла і може при передачі наробити помилок. На схилі вона навіть посковзнулася і шкереберть скотилася до самої води. Ковтнула кілька разів, вмочила обличчя. І раптом почула за спиною кроки і голоси, що наближалися. Дві постаті підійшли до води і зупинилися в тіні скель.

— Мерзотник, так і знала, що будеш тут кокетувати з усіма, — почула Софія голос Марії.

— Досить, Маріє, досить, — відповів Ігор, намагаючись обійняти жінку, але та відштовхнула його. — Ти все перебільшуєш…

— Геть, іди геть!

— Ти ж знаєш, вони мене не цікавлять. Мене взагалі не цікавлять жінки такого гатунку.

— А та новенька молоденька сучка, вона тобі подобається! Я точно знаю — вона тобі подобається…

— Не верзи дурниць.

— А може, не її ти притискав до себе і нашіптував на вушко? Мерзотник!

Марія намагалася відштовхнути Ігоря, той — її утримати. Коротка боротьба закінчилася тим, що вони обоє не втрималися і впали в траву.

— До дідька їх всіх, я кохаю лише тебе, — бурмотів Ігор.

Марія пручалася:

— Облиш мене, іди до тієї молоденької сучки, вона з голоду ладна накинутися на першого-ліпшого чоловіка…