Милка здригнулась. Так вона й думала. Мент. Озирнулася на Бориса. Він був повністю захоплений дівицею на подіумі.
Облишивши нерозважливі наміри вибратися з сукні через декольте, дівиця почала звільнятися від неї традиційним способом — стягуючи через голову. «Парус» був першим в Ялті рестораном, де почали демонструвати стриптиз.
— Пак, я хочу, щоб він не поїхав зі мною.
Пак похитав головою:
— Мені дуже важко буде зробити це, моя мила Мило (мой міла-Міло), — Пак сам не вірив, що зможе їй відмовити.
Вона зазирнула йому в очі. Очі в неї не були голубі або сірі, як у більшості блондинок, а сині з блакитними білками і довгими темними віями. Таким же синім було небо над Кореєю. І Пак зрозумів, що ніколи не зможе сказати їй «ні».
— А ти знаєш, де я живу? — вона взяла його за руку і потягнула за собою у вестибюль. Поклала руки на плечі — уже вдруге за вечір.
— Так, мой міла-Міло.
— Я буду чекати тебе сьогодні. Пізно. Чим пізніше, тим краще. Але він повинен залишитися тут.
Пак купався в її синіх, схожих на Жовте море, очах:
— Так, мой міла-Міло.
— Ти забув інші слова?
— Так, мой міла-Міло.
Вона посміхнулася йому і торкнулася губами щоки. Пак ніколи не хвилювався. Роки тренувань привчили його до того, що свідомість повинна бути спокійною, як гладінь гірського озера в повний штиль. Але тепер йому здалося, що серце забилося частіше.
Борис відірвався від дійства на подіумі тільки тоді, коли дівиця шпурнула в зал трусики, і два голубих прожектори, що схрещувалися на ній, погасли. В залі шалено рукоплескали.
Борис озирнувся — Милки ніде не було. Він підвівся, кинув на стіл кілька банкнот і повільно пішов до виходу, зазираючи в кожен кут.
Милка палила цигарку у вестибюлі:
— Вас не цікавить стриптиз, Борисе? Чи віддаєте перевагу йому в більш інтимній обстановці? — вона кинула на підлогу недопалка, і той, наче міні-ракета, вибухнув снопом іскор. — Поїдемо до мене? — Її рука лягла на його руку, а погляд метнувся по залу — сумочка залишилася висіти на спинці стільця.
Досвідчений серцеїд і дамський догідник, Борис відмітив якусь фальш в її тоні, та це вже не мало значення — через годину все буде скінчено.
— Ми поїдемо зараз? — перепитав Борис.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорна акула в червоній воді» автора Стеценко С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чорна акула в червоній воді“ на сторінці 60. Приємного читання.