Розділ «Чорна акула в червоній воді»

— Чому я?

— Ви схожі на цю людину. Не як дві краплини води, але форма обличчя, колір очей… Загалом, буде необхідна невелика косметична операція, підправити форму вух та носа. Кілька дрібних штрихів… Словом, це все, що я можу поки що сказати. Чекаємо на вашу відповідь. Я не буду вас квапити. Не треба відповідати зараз.

Але Ірині не був потрібен час на роздуми. Вона знала, що так, як обіцяє Андропов, все одно не буде. Рано чи пізно Комітет згадає про відмову. І неодмінно відіграється…

Наступного дня, коли Мортон подзвонив їй, вона відповіла «так».

Розділ 5

Штерн не міг забути дівчину, яку висадив біля Акулячого архіпелагу і почав шукати в газетах хоч якусь згадку про C. І одного разу знайшов у «Известиях» у розділі «Офіційні заяви» кілька рядків про те, що президент і уряд СРСР надіслали телеграму співчуття з приводу передчасної кончини короля С. і про коронацію принца і принцеси С.

Чи міг він після того, що трапилося між ним і тією дівчиною, і після того, що він відчував до неї, звинувачувати Милу, яку залишав одну на півроку і більше? Штерн хотів би відповісти на це запитання негативно, але не міг. Втім, справу зроблено. Він хотів убити коханця своєї дружини і зробив це. Район, де він висадив Кощія, пролягав далеко від судноплавних шляхів. Тут зливаються дві течії і народжуються тайфуни. Минулого року тайфун Флора, котрий народився саме тут, пройшов 3000 миль і спустошив узбережжя Індії. Вода в деяких місцях піднялася на три метри і декілька катерів були викинуті на сотню метрів за берегову лінію.

Судноплавні шляхи проходять тут далеко на півдні. Течії ж спрямовані на схід.

Шансів на порятунок в цьому районі майже немає. І якщо якогось невдаху, який опинився тут, не поглине тайфун, то течії віднесуть його просто до Акулячого архіпелагу, де господарюють зграї акул. Течії дуже швидкі і проходять поруч з островами. А далі до найближчої землі — тисячі миль. Тим більше, що без їжі і води Кощій загине, навіть не досягнувши архіпелага. Справу зроблено. Дружині він скаже, що висадив Кощія біля узбережжя Таїті. А Таїті — воістину райський куточок. Милка буде задоволена.

Ракетоносець провалювався в глибину і одночасно мчав вперед зі швидкістю 20 вузлів. Поруч з командиром стояв вахтовий офіцер. Служака, черговий раз обійдений підвищенням по службі, він недолюблював Штерна. Одного з ним віку, але був лише капітан-лейтенантом і, як кожен невдаха, вважав, що швидке просування по службі іншого — результат наявності «волохатої лапи».

Вахтовий давно помітив, що думки Штерна витають десь далеко і він не слідкує за глибиноміром. Але вирішив озватися лише в останню мить — коли човен досягне граничної глибини, наперед смакуючи збентеження командира від такої грубої помилки.

Та вахтовий не знав, що після виходу з доку комісія Міністерства оборони зробила доповідь про наявність мікротріщин у зварних з’єднаннях корпусу ракетоносця і заборонила командиру проводити занурення на граничні глибини.

Глибина була на триста метрів менша граничної… на двісті… на сто. До шуму води в баластових цистернах додалося поскрипування корпусу під дією жахливого тиску.

— Командире, — озвався вахтовий, — командире, гранична глибина.

Штерн відчув, що у нього зупинилося серце. І майже відразу почув тихе, схоже на далекий грім, гудіння. Воно ставало все чіткішим і виразнішим.

— Що це?

Питання вахтового привело Штерна до тями. «Нічого ще не трапилося, — подумав він. — Адже нічого ще не трапилося. Але що то за гудіння? Мабуть, десь лопнуло кілька цих клятих швів і в тріщину під жахливим тиском увірвалася вода». Його чисто виголене пухке обличчя вкрилося потом.

— Аварійний підйом! — побілілими губами наказав він.

— Аварійний підйом! — повторив вахтовий у мікрофон. Він ще не встиг зрозуміти, що трапилося. Динаміки повторили команду в кожному відсіку човна.

Водночас вони відчули, що стало важко триматися на ногах, і ракетоносець починає провалюватися носом вниз. Вахтовий похитнувся і, щоб не впасти, інстинктивно схопив командира за рукав і зустрівся з його поглядом. В такі хвилини погляд буває красномовнішим за десяток слів. Це був погляд покійника. Вахтовий відчув, що тремтіння охоплює все його тіло.