Розділ «Частина друга»

Хоч видно було, що до Києва йому уже не їздити.

З віконець бійниць проглядалися рівнинні волинські далі, покриті суцільними лісами, вдалині наступали на них зелені остроги Карпат. Башта замку на недоступній висоті крутої гори, звідси півсвіту побачиш. Трохи вниз по річці козак розрізнив голубі бані монастиря, до якого їздив колись на зустріч з отцем Даміаном, братом Северина Наливайка. Це було літ двадцять тому — як летить час!

Князь нарешті вибалакався і запитливо звів на козака по-молодому гострі очі під сивими острішками брів. Тарануха щойно повернувся з Самбора. Розповідав князеві, що дізнався про самозванця. Молчанов, видно, не з хороброго десятка, вперто сидів у Самборі.

— То добре, що він сидить, для віри православної добре! А що твій холопський воєвода?

Відтоді, як Болотников покинув Самбір, пройшов час, та козак почав розповідь з перших його кроків. Що бачив і що принесли йому з московської землі. У Путивлі «холопський воєвода» справді одержав дванадцять тисяч чоловік і повів їх на Комаринську волость. Покордонні міста здавалися без бою, за місяць до нього перекинулось чотирнадцять міст. Шуйському не вдалося зупинити Болотникова під Кромами та Єльцем. Повставали місцеві козаки, посадські люди, стрільці. Перемога Болотникова під Калугою, де зібралися головні сили царя Василя, відкрила повстанцям шлях на Москву, під кінець жовтня Болотников уже стояв у Коломенському, за сім верст від столиці московської держави.

За повсталими йшли навіть багаті, доки Болотников не став розсилати «підметні» грамоти, у яких закликав громити бояр. Говорилося там, що москвичі невдячні до царя Дмитрія, який любить їх і захищає, цар обіцяв повернутись і покарати винних.

Писала листи чиясь хитра рука.

— Єзуїтська! — вставив слово князь.

До Болотникова приєднався боярський син Істома Пашков, він підняв проти Шуйського Тулу, Венєв, Каширу та ще два десятки міст на східних околицях держави, зрадила Шуйському Астрахань, заворушилися інородці на Волзі та Уралі.

Князь Острозький хотів щось вставити, та передумав.

— Слухаю тебе уважно!

Та Болотникова лишають дворяни, продає Істома Пашков. Він одходить до Калуги, повстанці запекло захищаються. Не здавалися навіть при поразках — сідали на порохові бочки і зривали себе в повітря.

Цар Василь отримував верх, хоч південь стояв за самозванця.

— Хто переможе — сьогодні ще невідомо, — мовив князь.

Він знав більше від козака: готувалися на допомогу самозванцеві надвірне військо Вишневецького, Тишкевича, Зборовського, Сапеги. Керував рушенням князь Рожинський, запеклий католик і недруг Острозького.

— Лишайся в Острозі, — сказав князь, коли Тарануха закінчив, — хоча очей із самозванця не спускай. Хай твої люди пильнують і за кожним кроком холопського воєводи!

Тарануха мовчки вклонився, волів бути у Києві.

Доля

Однорукого Левко помітив, коли той виходив зі служб каштеляна, що у південній частині замку, над самим зривищем Замкової гори. Логвина козак запам'ятав, його мав знищити, на тому поклявся старшому Розтопчі.

Логвин, гість каштеляна, жив у Чигирині не перший день, часто з'являвся у місті. У Левка аж свербіли руки звести рушницю, та не хотів перед нападом на Чуту зчиняти тривогу.