Розділ «Частина друга»

Коли на палац налетіли заколотники Шуйського, і в жіночій половині пролунав заклик царя до порятунку, цариця Марина у нічній білизні кинулась з покоїв до кімнат придворних дам.

Були то небезпечні хвилини, озвірілий натовп міг знищити її, ненависну єретичку, як і царя. Лише один юнак, паж цариці Осмольський, кинувся її захищати. Придворні дами збилися в одній кімнаті. Закрили двері, Осмольський витягнув шаблю — царицю візьмуть тільки через його труп!

Та двері натовп виламав, Осмольський одразу й упав під пострілами. Перелякані напіводягнені дами збилися в гурт, маленька і граційна цариця сховалася під розкішним шлейфом опасистої гофмейстерші[182].

— Де цариця?

На щастя, з'явилися бояри і почали розганяти натовп.

Відтоді Марину взяли під нагляд. У неї забрали все золото і дорогоцінності, подаровані царем і власні.

— Віддай тисячі, які Гришка надсилав тобі до Польщі!

Марина Мнішек освоїлась і тримала себе гордо.

— Свої витратила на дорогу, щоб достойно представляти вашого царя, відпустіть мене і батька, ми вишлемо вам усе, що маємо!

Її взяли під варту, щоб уберегти від розправи натовпу. Потім царицю з придворними дамами, роздягнених і голодних, відпустили до батька. Задвірками московських вулиць, ховаючись від зустрічних, пробиралися вони до посольського двору. Оплакували загиблих чоловіків, не знали, як складеться власна доля. Марина, учора всевладна цариця, стала вдовою ошуканця, котрий віроломно захопив трон, співучасницею його злочинів.

У Мнішеків забрали карети, коней, дорогі речі, запаси вина і продуктів. Марину з батьком поселили в будинку Афанасія Власьєва, а його цар Василь заслав за вірну службу самозванцеві. Уціліло 230 осіб зі свити Мнішеків, півсотня слуг. Більшість шляхти вислали в Польщу, одправили їх пішки разом з пограбованими іноземними купцями.

Мнішеків і ще кількох вельмож лишили. А коли до Москви став наближатися Болотников, і по місту пішов розголос, що з'явилися «підметні» листи, цар Василь вирішив вивезти небезпечних поляків, особливо Марину та її батька. Вишневецького відправили до Костроми, Тарли — у Твер, Стадницького та ще кількох — у Ростов.

У кінці серпня 1606 року Юрія Мнішека з дочкою, усіма родичами і слугами відвезли до Ярославля.

Полоненим виділили чотири двори — в одному жив воєвода, у другому — Марина з придворними дамами, третій віддали синові воєводи Юрію, старості саноцькому; четвертий займав брат Юрія з сином. Перші три подвір'я стояли поруч, з'єднувалися між собою, четвертий розміщувався осібно. Марина любила гуляти коло валу зруйнованої фортеці, у яку впиралися двори.

Численне панство розмістили по інших садибах, жили у Ярославлі і багато купців, висланих з Москви.

Мнішеки не бідували, крім продуктів, одержували вони вино і пиво, вельможам дозволили носити зброю. Частину прислуги і купців цар пізніше відпустив.

У Ярославлі Мнішеки перебували до червня (за іншими даними — до липня) 1608 року.

Сагайдачний

Гетьман несподівано виринув під Богуславом, спішно зібравши реєстровців покордоння. Та орду схопити не встиг, вона уже розпорошилась і тепер наскакувала на села та містечка, як дніпрова хвиля на витягнений човен.

Люди косили трави, почали жнивувати — отам їх, розрізнених, і хапали. Часом навіть сонних.