Думав Барабаш, думав, аж упрів. Коли ж се як закричить:
— Місяць, місяць! Ох ти ж і хитрий, вразький сину! Добре, що я чув сюю загадку ще в Переяслові… А тепер слухай: одне око, один ріг — що се?
Знов задумався Михась. Може, се звір, що то однорогом зветься? Так у того ж, казали, двоє очей…
— A-а, — каже, — одгадав!
— Та й що?
— Се корова із-за хати виглядає!
Барабаш аж сплюнув спересердя.
— Гаразд, — каже, — тепер ти…
Ну, думає малий козак, зараз я тобі таке загадаю!
— Старець старця тягне через тин за яйця — що се?
Сів мордань на землю, голову підпер кулаком і замислився. Довго він ото думу думав, аж питає:
— Може, се зірки на небі?
— Які зірки, дурню! — каже йому Михась.
— То, може, ноги?
— Ні.
Ще трохи подумав Барабаш і каже:
— Се, мабуть, ослята…
Як зареготався Михась, то мало не впав.
— Сам ти ослята! — каже. — Що, не всі вдома і хата на клямці? Макітра розсохлася і мізки течуть, еге?
— А що ж воно таке?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Тінь Триглава“ на сторінці 71. Приємного читання.