Розділ «Сказання третє …А зустрілись тільки восени»

– Де? – У неї аж подих перехопило.

– На небесах, моя пташко…

Згодом вона впевниться: любов послана їй таки небесами.

На землі такої любові немає, була певна.

Як і його їй теж послали небеса.

Ім’я йому – Рауль.

Граф Рауль де Валуа. Він був пристрасно закоханий в Анну – любов з першого погляду, але за життя її чоловіка, короля Генріха, змушений був тримати свої почуття при собі і нічим, жодним порухом не видавати, що він закохався в королеву. Чекав…

Чого? Невже він відчував, що треба, набравшись терпіння, чекати й чекати, король ось-ось вирушить у світ предків, і тоді королева стане його…

І він чекав, набравшись терпіння – хоча за вдачею був нетерплячий, – і кожен день того чекання йому здавався нескінченним…

А вони так повільно спливали – дні, місяці, роки… І він мусив терпляче чекати свого зоряного часу – бо як же інакше? Її королеву, чекав, хоч і мав дружину. Але не любив, як і Анна не любила свого короля, хоч і жила з ним.

Але душі вже рвались одна до одної, і він чекав, коли ж нарешті вони будуть разом…

Вони не боялися любити…

І чим тільки люди не забавлялися і не забавляються! Це підмітив ще Котляревський: «Тут всі по волі забавлялись, / Пили, іграли, женихались…»

Правда, не кожне женихання – істина відома у віках, – закінчується весіллям, але кохання в декого буває просто-таки вражаюче! Хоч і без щасливого кінця, але все одно стає надбанням історії. Бо така любов – не просто любов, а мистецтво любові.

І що з того, що про любов-закоханість і справді, як співається, немало створено пісень, що з того?

Що з того, як все одно кожне намагається створити – і створює! – ще одну.

Але вже свою пісню – про любов. А вона – кожен певен – найзначніша і найнезвичайніша. Себто СПРАВЖНЯ.

І вона не тільки для її творців найзначніша, часом вона стає такою і для оточення. Навіть для самої історії.

І таких незвичайних (най-най-най…) історій кохань знаєте скільки набереться?

Книжка під назвою «100 великих историй любови» 2006 року вийшла у Москві.