Розділ «Сказання друге. Сподіваюсь, що саме Ви – король?..»

Шлюб з принуки, коли одна або обидві сторони одружилися без його чи її згоди або й супроти неї.

Шлюб «по зальоту» – силуваний шлюб за наявності незапланованої вагітності.

Компенсаційний шлюб – традиційна практика шлюбів з принуки – для вирішення міжплемінних чвар.

Шлюб за домовленістю – практика, коли хтось, крім самої пари, робить вибір жениха чи нареченої, ігноруючи сам процес знайомства, зближення.

Полігамія – одночасне перебування чоловіка у шлюбі з кількома жінками. В шаріаті кількість жінок обмежена – не більше чотирьох.

Поліандрія – одночасне перебування жінки в шлюбі з кількома чоловіками, зустрічається рідко. Наприклад, у народів Тибету, Гавайських островів.

Груповий шлюб – історично первинна форма шлюбу, за яким у шлюбні відносини вступають роди людей, а не окремі люди.

Шлюб із любові…

Нарешті, нарешті – шлюб з любові! Взаємній. Уявляєте?

«Ось із нього, із шлюбу з любові, і треба було автору починати! – вигукне тут котрийсь нетерплячий читач. – Адже це – найголовніший шлюб з-поміж людства. Усі інші – то таке… Бо без шлюбу з любові (як і без любові) й людства не було б…»

Так-то воно так, але трохи… й не так.

Без любові в роду людському реєструється шлюбів не менше, як по любові – парадокс! Десятки тому є, були і будуть – причин.

От і в нашому випадку, в історії нашій, шлюб відбувся без любові. Церковний, між іншим.

Та і яка любов, як молоді до самого вінчання в соборі Реймса не лише не бачили одне одного (він її, вона його) – а й жили в різних країнах, за тисячі кілометрів одне від одного! Франція – Париж, Київська Русь – Київ.

Яка вже тут любов, коли між ними – тисячі кілометрів!

Яка вже тут любов, коли Анничка до приїзду королівських сватів до Києва навіть чути не чула про якогось там Генріха І, на той час короля овдовілого.

Більше того – вона не чула не лише про існування якогось там Генріха, а й навіть про його країну, про якусь там бідну, затуркану Францію на околиці світу.

Любові не було. Була домовленість. Себто шлюб по домовленості. Або ще – з розрахунку. Що одне й те саме.

Та й Анничка не йшла заміж зі своєї волі: її, не питаючи згоди, видав у якусь там Францію за якогось там Генріха батько, князь Ярослав Мудрий. А дочка завжди мала підкорятися волі батьків.

У руслі своєї міжнародної політики – родичання з монархічними дворами Європи для зміцнення свого престижу, держави своєї й авторитету в Європі.