TextBook Любив. Ще й як любив!
— До зустрічі, кицюню. До скорої зустрічі.
І собі видихнула:
— До зустрічі.
У хаті — Марина, сусідка, налетіла:
— Ну де ти швендяєш? Дитина ж уся скричалася. Якби я ни зайшла…
— Дитина… Дєкую вельми…
— Знов якийсь ухажор возив мациклєтом до лісу?
— Ни твоє діло…
— Ой, Варко, дограєся ще раз…
— Та йди ти…
— Я то піду, — сказала Марина.
«Тре таки щось рішати», — подумала Варочка.
Глянула на дочку. Де воно взялося, за віщо…
«Тре щось рішати», — ще раз подумала.
Рішення прийшло через два дні, коли купала своє нещастя. Доливала в тазик до води, загарячої, холодну.
Вода, вода… Холодна вода… Чого прийшли ці слова?.. Холодна вода лилася крізь пальці…
Наступного дня, йдучи поратися на город, де тре було підрізати рештки капусти, Варочка вперше посадила доньку у глибоку виварку з водою. На початок не вельми холодною. Мала запхинькала, потім замовкла, стала плескати ручками по водичці. А може, й не знала, що то таке.
Відтоді, йдучи на роботу, вона лишала Лєрку, одягнуту тільки в сорочечку, у виварці з водою. Все холоднішою.
20. Ошукана
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діва Млинища» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІІ Сім любовей“ на сторінці 30. Приємного читання.