TextBook — А чого завів питанку?
— Бо я… Я оно з Павликом посперечався. Він каже, що ти на мене запала. А я кажу — нє, вона ж свійська дівчина. Видко, погуляти не проти… Ну, ми ж погуляли…
— Погуляли…
— Ну, ти ж уже не дівчина… Кажуть, з директором…
— Хто каже? Та сука, що у приймальні?
Варочка згадала той вечір, коли директор зайшов до кабінету, як прибирала. Його обійми, коли згріб всю… Коньяк, дивний напій, який пила потім.
Його, засапаного після кохання, здивований вигук:
— А ти ще, виявляється, целка!
Вона ще лишалася в кабінеті на його вимогу кілька разів. Любилися на столі і в кріслі.
Роман тепер сказав:
— Та я тебе не засуджую. Та мені байдуже, з ким ти…
— Байдуже?
Варочка подумала, що варто його прогнати. Але не було сил. Від Романа йшло дивне тепло. Сидів, м’явся. Начеб ховав руки.
Того, другого вечора, Варочка почула його історію.
До армії в Романа була дівчина. Дружили, клялася чекати. Ну, там, уже на службі, чорт його смикнув написати своєму другові, щоб спокусив, перевірити хотів, чи вірна його Олюня. Перевірив…
— Ідіот я… Сволоч і ідіот…
— То чого ж ти переживаєш, раз вона тебе зрадила? — Варочка ніц не розуміла. — То, може, й на ліпше… Як ни тепер, то в четвер… Ліпше, що до женячки взнав, чого варта…
— Не ліпше… Люблю я неї… Досі люблю… Сьогодні, після ночі з тобою, остаточно зрозумів… А вона ж…. Вона за Костика, друга мого… Виходить, весіллє буде на тій неділі… Аж типер… Ех, тре було мині простити… Дурень я, дурень…
Він обхопив голову руками. Отаким виявився цей хлопець. Жартівник, справжній зух…
«Тютя, — подумала Варочка. — А може, то й, по правді, на ліпше… Типерка буде зовсім моїм, нікуди вже не дінеться. А там і виліплю, що схочу…»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діва Млинища» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ІІІ Сім любовей“ на сторінці 25. Приємного читання.