Розділ «Остання справа комісара Вістовича»

— Як ваші підприємницькі справи, пане Вістовичу? — знову заговорила Ріта. — Вдалося у Львові знайти покупців вина?

— Якщо відверто, моя дорога пані Фрюліх, то зовсім я не займаюся вином, — відповів той.

— Он як? То ви мені збрехали? Хто ж ви насправді?

— Комісар віденської поліції.

Ріта зблідла, як смерть і, відступивши на два кроки, потягнулась до кишені.

— Я знаю, що для таких випадків у вас там лежить дамський револьверчик, — сказав Вістович, — але буде краще, якщо він там і залишиться.

— Що в дідька ви робите, Вістовичу? — прохрипів спантеличений Самковський.

— Вашу роботу, — відповів той, — розповісти вам, яким чином ця чарівна пані добуває морфій? Гадаю, я помилюся тільки в деталях.

— Що ж, розкажіть, — раптом посміливішала Ріта, — мені також цікаво.

— Я не помилюся, якщо скажу, що ви актриса за фахом, правда ж, пані Фрюліх? Моя дружина була актрисою, і я добре знаю ці акторські манери. Завжди можна впізнати театральну діву з того, як вона поправляє капелюшок, заглядає на себе в люстерко, говорить або реагує на слова співрозмовника. Це я зрозумів ще у віденському потязі.

— Припустімо, так. Ви вгадали, — мовила Ріта, — і що з того?

— А те, що й морфій ви добуваєте в акторський спосіб.

— Як цікаво, пане Вістовичу. Поясните, як саме?

— Охоче. Отам на столі, серед решти паперів у вас лежать чисті бланки лікарських рецептів, чи не так? Колір паперу і шрифт дуже характерні. Їх важко підробити. А зважаючи на теперішні часи, взагалі неможливо. Та навіть якщо вдасться підробити бланк, то де взяти лікарську печатку? А без рецепту і печатки морфій не продадуть в жодній аптеці.

— Що ж, по-вашому, я пограбувала лікарський кабінет? — нервово засміялась Ріта.

— Не зовсім, я не дарма згадав, що ви актриса, — мовив комісар, — зайшовши в лікарський кабінет зі своїм спільником, для вас дуже просто вдати непритомність. Ви падаєте, спільник вас підхоплює і просить лікаря, наприклад, принести води. Той вибігає з кабінету, а ви за цей час хапаєте печатку і бланки... Виставу цю ви можете грати інакше, але зміст її залишається той самий. Потім все складається якнайкраще: ви пишите десяток рецептів, ставите на них печатки і скупляєте в аптеках увесь їхній запас морфію... Згодом продаєте, скажімо, втричі дорожче польській чи українській армії. Або ж звичайним морфіністам...

На мить запала мовчанка. Самковський вже не спопеляв Вістовича поглядом, а спокійно позирав на Ріту.

— Де ваш спільник? — запитав врешті комісар.

— Позаду тебе, скурвисину, — почулося за спиною.

Вістович повільно озирнувся. В дверях стояв кремезний бугай і цілився в нього з карабіну.