Розділ «П’ЄСИ»

Мічурін: Куда нісьошся ти, Русь, — дай отвєт!

Макаренко: Нє дайот отвєта.

Божевільне Залізо: Дураки, не впадайте в істє­ріку. От я дивлюсь на вас — інтєлігєнти, ви всігда так. Мало вас стріляли, блядь.

Макаренко: Хто інтєлігєнт? Я інтєлігєнт? Він (показує на Мічуріна) інтєлігєнт?

Божевільне Залізо: Уже і пожартувать ніззя.

Мічурін: Цинізм. Кругом цинізм.

На столі, за яким сидить Божевільне Залізо, дзвонить телефон. Божевільне Залізо бере слухавку.

Божевільне Залізо: Слухаю. Да, товариш Сталін. Єсть. Буде сдєлано, товариш Сталін. (До портретів). Ну ось бачите — а ви зразу в паніку. Работать нада.

Божевільне Залізо виймає з портфеля важливі папери, надягає нарукавники і поринає у суспільнонародноважливу працю.

Божевільне Залізо: Коли партія сказала — надо, комсомол ответіл — єсть! І даже спать не хочеться!

Макарєнко: Бєссоніца, Гомер, тугіє паруса. Я спи­сок кораблів прочьол до сєрєдіни…

ЗАВІСА.

День колгоспника

Юхим Гаврилович, мужик.

Уляна Мусіївна, дружина Юхима Гавриловича.

Маргарита Сидірівна, теща Юхима Гавриловича.

Хлопчик Назар, син Юхима Гавриловича, хлопчик шкільного віку.

Аеліта, радіола.

На сцені — сімейна кровать з тумбочкою, в кроваті лежить Юхим Гаврилович. Над кроваттю висить календар. На календарі радісний малюнок, зроблений червоною фарбою, на малюнку напис: «День колгоспника». Поруч з кроваттю розташована радіола «Аеліта». Входить дружина Юхима Гавриловича, Уляна Мусіївна.

Уляна Мусіївна (включа Аеліту): Ану, падйом!