Розділ «П’ЄСИ»

Юхим Гаврилович рвучко стрибає з кроваті, виймає з синіх штанів ремінь з чайкою на пряжці і пиздить ним Назара. Назар кричить.

Юхим Гаврилович (пиздить Назара): Так хто колгоспник? Я колгоспник? Оце тобі колгоспник! Оце тобі, шоб знав, який у тебе тато колгоспник! (До Уляни Мусіївни та Маргарити Сидірівни.) Ні, ви бачили такого, я — колгоспник!

Маргарита Сидірівна: Але ж…

Юхим Гаврилович: Мовчать!

Назар (плаче): Тату, я більше не буду…

Юхим Гаврилович: Катай за уроки, будеш день, ніч, місяць будеш сидіти, поки не вивчиш! Шо задано?

Назар (плаче): Географія.

Юхим Гаврилович: Я перевірю. Якщо не будеш знать, шо таке географія (показує ремінь) — чим пахне?

Назар плаче.

Юхим Гаврилович (задоволено): Не плач. Пиздуй за уроки.

Назар уходе.

Юхим Гаврилович: Хм. Як це вам подобається? Колгоспник!

Аеліта (кричить): Я люблю тєбя, жизнь, і надє­юсь, што ето взаімно!

ЗАВІСА.

Павлік морозов.

(Нова редакція)

Всьо смєшалось в домє Яблонскіх.

Генерал А. Лєбєдь

Павлiк Морозов, піонер, атлетичний юнак, нордична краса i гiтлерюгендiвська зачiска; одягнут просто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних бокiв Павлiк Морозов перетягнутий мiлiтарними шкiряними ремiнцями.

Савва Морозов, батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.