Розділ «П’ЄСИ»

Василь Петрович: А, Лазарь Германович. Заходь, не соромся.

Лазарь Германович: Мені казали, що у вас тут, як у Африці. Йоги, ананаси, таке інше.

Нервово регоче і потирає руки.

Василь Петрович (прицмокує язиком): Уци-ци-ци, а шо ще буде, Лазарь Германович! Он лишень знімайте штани і ідіть до Серьожи, він Вам покаже.

Лазарь Германович слухняно виконує накази Василя Петровича.

Серьожа (із бінтом у роті): Перш за все, шановний, станьте рака, йога любить прану.

Боріс Глєбович і Василь Петрович (регочуть, стоячи на головах): Авжеж, авжеж…

Входить Зульфія з мітлою і в паранджі і заходиться прибирати кімнату. Вона чимсь незадоволена.

Зульфія: Знов ця хурда-мурда.

Боріс Глєбович (до Василя Петровича, пошепки): Василь Петрович, ану лишень давай з Зульфії паранджу здеремо.

Василь Петрович (зухвало): Нехай носить. Азія!

Обидва регочуть. Весь цей час Лазарь Германович марно намагається стати рака.

Василь Петрович: Харош, Лазарь Германович, прана вся через жопу вилізе.

Боріс Глєбович: Га-га-га-га (регоче).

Серьожа: Василь Петрович, Боріс Глєбович, покажіть йому, бо я вже не в змозі, я ж іще хлопчик.

Боріс Глєбович, Василь Петрович, піонер Серьожа стають рака, вишикувавшись у шеренгу, сраками до дверей.

Василь Петрович (до Зульфії): Зульфія, ти теж ставай.

Зульфія кида мітлу і теж стає рака. Всі стоять мовчки. Тіки Боріс Глєбович регоче.

Василь Петрович: Мовчи. Хай прана іде.

Всі стоять раком. Двері відчиняються і входить Карпо Герасимович, гамасєк. Він бачить на полу жопи, а на роялі ананаси.