Розділ «П’ЄСИ»

Валєрік: Діана! Діана!

Діна: Хлопчики, Валєріку не наливайте, йому сьогодні на ампутацію. І приберіть закуску, професор буде на обході.

Василь Гнатович: А ми і йому наллєм!

Діна, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.

Сірьожа: От інтєрєсно, шо йому будуть ампутіровать? Може, вуха?

Валєрік: Діана!

Енгельс Гасанович: Ти шито переживаєш, гилупий! Етот дєвушка всє – животниє.

Василь Гнатович: Гасанович, давай, твоя черга.

Енгельс Гасанович: У нас бань єсть. Називаєтся «Фантазія». Етот бань «Фантазія» малшик работает, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю банщик, гидє етот малшик? Он говорит, малшик занят, єсть девушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик...

Василь Гнатовнч: Ти, Гасанович, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотніча.

Енгельс Гасанович: Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних...

Василь Гнатович: Гасановичу не наливать, Жора, давай.

Всі, крім Валєріка і ображеного Енгельса Гасановича, випивають.

Жора: У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Їде машиною по Африці. Коли – р-рраз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п’ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі – хуяк! Змотав, поклав в багажнік – і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають...

Сірьожа: А якщо срати захоче?

Жора: Ну, як це срати? Якщо в бога не віре, то і не вилікується!

Сірьожа: Та нє! Людина – це ж жива істота. Вона пісять хоче!

Голос тигра: Аум!

Жора: От кому єсть шо про охоту розказать!

Сірьожа (запопадливо): Тепер хай Василь Гнатович розкаже. Він, мабуть, таке знає, шо і тигру нєхуй дєлать!