Розділ «П’ЄСИ»

Сірьожа: А чим ви його годували, Василь Гнатович?

Василь Гнатович: А він у мене все їв. Гарбузи йому порубаю – їсть, картоплі – відро міг втоптати. Но найбільше м’ясо любив. Ми як кабана заколемо, то я йому відразу свіжини покладу, то він сидить такий довольний, вухами соває, морда вся в крові! Тільки мене одного признавав! Я і на охоту з ним ходив. Так ті зайці, лисиці для нього було так, тьху! Він вовка доганяв льогко!

Жора: А зараз де він?

Василь Гнатович: Помер наш Кутузов. Вже років три. Сусіди отруїли, шо він їхніх курей погриз.

Енгельс Гасанович: У меня адін асьол бил, жопф как персік...

Жора: Енгельс Гасанович, мовчіть раді бога з вашою порнографією, якщо випить хочете, бо Василь Гнатович не наллє!

Василь Гнатович (милостиво): Ну, Жора, налий Гасановичу, хай він хоч засне, бо інакше вночі тигр спати не дасть!

Тигр: Аум!

Вовки: Ауууу! (А потім знову тигр) Аум!

Компанія випиває, закусюючи ковбасою і динею Енгельса Гасановича. Входять санітари з прооперованим Валєріком на каталці. Валєрік спить під дією наркоза, на голові замість чалми турецького султана – легенька пов’язка. Один з санітарів тримає відпиляні від Валєріка добрячі оленячі роги.

Сірьожа: Це його?

Санітар: А чиї ж? Півчаса пиляли. Хай як випишеться — над кроваттю приб’є. На всю жизнь пам’ять буде. (Санітар кладе роги на тумбочку.)

Валєрік (марить): Діана!

Жора: Переживає пацан!

Санітар: Всьо, хлопці, кінчайте базар, всім отбой. (Санітар тушить світло і зачиняє за собою двері.)

Місяць, який заглядає в палату, обливає своїм срібним сяйвом хворих, схожих у своїх бінтах та халатах на клан бедуїнів в пустелі. Тихо, наче з повітря, з’являється Діна. Вона в короткій, вище колін туніці, так шо нам видно її божественні коліна. В руці у неї лук, за спиною сагайдак зі стрілами. У ніг Діни маленька і струнка лань, їхні тіла світяться зсередини місячним сяйвом. Діна підходить до Валєріка, цілує його в нещасний лоб і разом з ланню випливає в вікно під шалений акомпанемент вовків, тигрів, гієн і всіх інших істот, котрим не спиться вночі.

Валєрік (маніакально бурмоче уві сні): Діана!

Енгельс Гасанович: Гилупий, какой ти гилупий, малшик!

Голос тигра: Аум!

ЗАВІСА.