Самодєлкін (скида з себе Артемона): Ха-га! Дєвушкі ридають, матроси сміються! (До Карандаша.) Антоніо, пад’йом! Ілі в тєбя собаку кінуть?
Карандаш: Не трогай, вона заразна. І вобще, якого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за бляді? Шо за розклади? Я Буратінові сказав, шоб помив посуду, блядь, де чистота, де ікєбана? Щас всі у мене пойдуть нахуй!..
Самодєлкін: Ха-га! Ніхуя нє знаєтє про матросів, салабони! (Дико реве.) «...Напрасно старушка ждьот сина домой...» Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в їбальнік!
Карандаш: Шо за Антоніо? Мєня Карандаш звуть!
Самодєлкін: Ну, щітай, шо ти довиябувався!..
Самодєлкін швиря собаку Артемона в рило Карандашу. Артемон і Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Нєзнайка. Він тихо плаче. Він сидить, охопивши голову двома руками, і плечі його трясуться. При цьому весьолість Самодєлкіна сягає ще вище.
Самодєлкін (дико реве): «...Єй скажуть, она заридає...»
Самодєлкін реве і танцює чєчьотку. З уборної раком вилазе відпизджена Сінєглазка.
Сінєглазка (стоячи раком): «...А волни бєгут от вінта за кормой...»
Карандаш: А зараз всі нахуй пойдуть.
Гурвінек: Дайте мені жида, дружбани! Дайте жида – от моя просьба!
Сінєглазка стоїть раком на півдорозі між уборкою і общою залою, вона блює і співає. З ванни чути веселі звуки, іздаваємиє Червоною Шапочкою. Хлопці гуляють. Не беруть участі в веселощах тіки плачущий Нєзнайка, Мальвіна і Пєтрушка, мовчазний карлік у кєпці. Мальвіна підходить до ридаючого Нєзнайки, і кладе йому руки на плечі, і пестить його.
Мальвіна: Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу! Уйдьом і будєм счастліви.
Нєзнайка, кайфуючи, шо його пожаліли, з усією силою б’є головою в стіну і ридає ще голосніше.
Мальвіна: Ну, ну, нє нада… Она вас нє стоіт. Нє нада, хароший мой! (Ігріво) А то, єслі ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотітє етого!
Відповіддю їй служать удари голови об стінку.
Сінєглазка (ікаючи): Вже всю штукатурку оббив, підарас...
Карандаш: Буратіно, я сказав - піди, ото, шо Сінєглазка наблювала, підмети, підбери штукатурку, це твої друззя, я їбу! Вобще, шо такоє?!
Самодєлкін: Не волнуйся, Сільвіо. Зроби краще з мене пірата.
Гурвінек (зніма зі стіни гіпсового пірата): Жид? Шо мовчиш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ЄСИ“ на сторінці 148. Приємного читання.