Бруно Адольфович: Бомба була незаряжена, а то б, конєчно, взорвался.
Валєр’ян Валєр’яновіч: Адам Жоржевич, а тєбє когда-нібудь жена ізмєняла?
Адам Жоржевич: Ха! Інтєрєсно! С кєм же ето она могла б мнє ізмєніть? Я такой мен, шо ето піздєц! Мнє даже ізмєніть нєвозможно. Я совєршенно за ето спокоєн. Всє будут з рогами, а я – нєт. Она мєня хаваєт от і до. Єй даже нєінтєрєсно з другімі. Єслі б она мнє ізмєніла, я даже б кайфував...
Бруно Адольфович (раптово): Тьолок надо пиздить. (Пиздить кулаком по столу так, що підскакують стакани.) Но сначала зав’язать в мішок, мішок завєсіть на балку, а пиздить надо ломом.
Валєр’ян Валєр’яновіч: А тєбє, Бруно Адольфович, жена ізмєняла?
Бруно Адольфович (скручує в руці кусок бринзи): Всі тьолки – суки і прастітутки.
Адам Жоржевич: От я часто думаю, єсть тьолкі багатиє, а єсть бєдниє, і тоже їбаться хотят. Я етого нє люблю. Я так щітаю: хочєш їбаться – повєді в ресторан, накормі, повєзі в таксі, от тада і їбайся. А бідні тьолкі – ето хуйня. Я етого нє люблю!..
Валєр’ян Валєр’яновіч: А тєбє, Умберто Васільєвіч, жена ізмєняла?
Умберто Васільєвіч: Та мінє ето до пизди. Она думаєт, шо ето міня очєнь волнуєт. Но ето ошибка, оно міня нє їбьот ні грама!
Валєр’ян Валєр’яновіч: А от моя жена вродє і хуйовая, а я от нєйо торчу, як пацан!..
Адам Жоржевич: А мої предки були дворянє, а бабина тьотка була якась фрейліна. В нєйо даже своя пєчать була...
Умберто Васільєвіч: А мого дєда дядя їбав твою тьотку в сраку на столі для спірітіческого сеанса...
Входить Валєрій Валєр’євіч, сильний і умний мужичок. Он відіт таку картину: на койці лежить Васіліса Єгоровна, за столом сидять всі уже знайомі нам мужички і п’ють противне вино. На полу лежать потоптані шматки бринзи.
Умберто Васільєвіч: Шо, Валєрій Валєр’євіч, рупь єсть?
Валєрій Валєр’євіч: Конєчно, єсть.
Валєрій Валєр’євіч пальцами лівої руки робить бублік і щьолкає по цьому бубліку пальцями правої. Обличчя його при етом подьоргівається в огидних грімасах, іскажая наше пєрвоє пріятноє от нєго впєчатлєніє. Бруно Адольфович, которий оживілся при мислі, шо у Валєрія Валєр’євіча єсть рубь, голосно кричить.
Бруно Адольфович: Ану, цить! Всі виймай гроші і клади сюди!
Всі, крім Адама Жоржевича, який стоїть в своїй звичайній позиції перед дзеркалом і корчить рожі, кидають гроші перед Бруно Адольфовичем.
Бруно Адольфович: Адам Жоржевич, ти скіки кидаєш?
Адам Жоржевич (не повертаясь, пихато): Три палочкі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ЄСИ“ на сторінці 123. Приємного читання.