Адам Жоржевич (знаходить кєпку на тумбочці і надіває на голову, мрійливо, сам до себе): От я часто думаю, нєкоториє тьолкі в компанії расказивают друг другу разноє там хуйо-майо, посмотрітє – какая я умная. Я етого нє люблю!..
Адам Жоржевич надвигає кєпку на лоба, гарно піднімає брови і заходиться видавлювать прища на носі. А видавивши, зсовує брови, примружує оченята і корчить у дзеркало огидні грімаси.
Адам Жоржевич (солодко бормочить під ніс): Мен, піздєц усьому!
Входить Валєр’ян Валєр’яновіч, плюгавий мужичок. Він мовчки знімає кєпку, під якою виявляється лисина. З першого погляду лисини не видно, бо хитрий Валєр’ян Валєр’яновіч зачесав її зправа наліво так, шоб проділ знаходився у нього над правим вухом.
Адам Жоржевич: Хи! Ти такий хуйовий зробився, Валєр’ян! Что у тєбя, жизнь хуйовая такая, чи у тєбя кожа на головє сухая? Я тєбя нє пойму!..
Валєр’ян Валєр’яновіч (червоніє): У мєня волос ломкій.
Адам Жоржевич: А хуй в тебе, случайно, нє ломкій? Га-га-га-га! (Регоче). Ну, нє обіжайся...
Адам Жоржевич скручує пальці лівої руки в відє бубліка, а пальцями правої ляскає по цьому бубліку, сопровождає ці похабні жести прицмокуванням язика і підмігуванням в бік Васіліси Єгоровни. Валєр’ян Валєр’яновіч сидить ніяково, йорзаючи на стулі і червоніє. Адам Жоржевич показує Валєр’яну Валєр’яновічу три пальця, випучує очі і вип’ячує губи. Валєр’ян Валєр’яновіч с уважєнієм дивиться на Адама Жоржевича і кача головою. Видно, що він заздрить красивому і сильному мужичку Адаму Жоржевичу.
Валєр’ян Валєр’яновіч: Ти кожний дєнь брєєшся, Адам Жоржевич, чи чєрєз дєнь?
Адам Жоржевич: Та я їбав бриться, я і так сєбя хаваю от і до. Я ото бриться западло щитаю!..
Валєр’ян Валєр’яновіч: А я раньше кажний дєнь брився – жена заставляла.
Входить Бруно Адольфович, бєлокура бєстія.
Бруно Адольфович: Под’йом, бляді, доктор прийшов!
І з цими словами Бруно Адольфович видьоргіваєт з-під Валєр’яна табурєтку, так шо той гепається сракою на підлогу.
Бруно Адольфович (до Адама Жоржевича): А ти шо, красавєц йобаний, сідіш? Їблом торгуєш... Рупь єсть?
Адам Жоржевич: Єсть.
Бруно Адольфович: Бистро пиздуй в магазін, або подожди – я з тобою.
Бруно Адольфович зникає, як вихор, увлєкаючи за собою безвольного Адама Жоржевича. Валєр’ян Валєр’яновіч сидить на полу. Деякий час він мається, питаясь побороть своє чувство. Це видно із того, як він соває руками по брудному полу.
Валєр’ян Валєр’яновіч (до Васіліси Єгоровни): Васіліса Єгоровна, давай поговорім.
Васіліса Єгоровна продовжує отдихати ліцом уніз.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Африка, сни » автора Подерв'янський Л.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „П’ЄСИ“ на сторінці 121. Приємного читання.