Розділ «Пачка маргарину»

— Звичайно, — гірко сказав Номат, — я переможений, і тому для вас — ніхто! Переможений на образу відповідає лише поклоном. Ти, зелена змія, чи не хочеш закусити? Чи ти теж гидуєш людиною в бруді?

Такого повороту я не чекала. Що таке один прут у порівнянні з двома ще цілими ґратами?

Оскільки Птер вечеряти не поспішав, принц поринув у похмурі роздуми, а з-за порожньої бочки вибрався трохи припалений, але вже осмілілий стражник. Замість того, щоб тишком-нишком забратися, він здумав подражнити Птера:

— Агов, драконе! Ну ж бо, вкуси його!

— Гар-р! — відповів дракон. Стражник упустив ратище списа, яке спалахнуло просто в руках, і кинувся бігти.

Не знаю, скільки пройшло часу, але смолоскипи догоріли, а в темряві миші почали нахабніти. Взагалі, цих сірих краще спостерігати по телевізору, а коли раптово по руці мчить щось чіпке, тепле й шерстисте — вибачте. Тут треба мати не мої нерви!

Розбуджений моїм криком, Птер з переляку дихнув вогнем, і підземелля трохи освітилося. У цьому короткому спалаху світла майнула фігура Номата.

— Що трапилося?

— Миша-миші-м-миші!

У темряві, що впала знову, стало ще страшніше.

— Ви хіба боїтеся мишей? — поцікавився Номат.

— Зовсім не боюся!

— Дуже дивно, — з якоюсь незрозумілою інтонацією помітив принц.

— Нічого дивного! Що це там шарудить із вашої сторони?!

— Навіть не уявляю!

— Я вирішив прибрати солому, — почувся з темряви голос Птера. — Просто диво, що вона дотепер не спалахнула!

Мене розбирала злість на себе, на барона, на принца й навіть на Птера.

— Так і скажи, що закушуєш!

Стало зовсім тихо, якщо не зважати на шерех соломи.

— Ваша високосте, а вам їжу приносили? — зненацька запитав Номат.