— Але…
— Скажіть, я дійсно був схожий на справжніх драконів? — скромно запитав Птер через плече принца.
Номат обернувся й подивився вверх, туди, де красувалася насторожена драконяча морда.
— У вас безсумнівний талант! — відповів він зовсім щиро.
Птер розплився в щасливій посмішці й піднісся в небеса з легкістю метелика.
— Я нікуди не поїду! — заявила я й спробувала сповзти з коня.
Принц здивовано підняв брови:
— Ну що ж, повернутися до барона ще не пізно!
* * *Номат ні про що не запитував, але коли вже майже перед світанком ми на постоялому дворі все-таки наздогнали його свиту, біля дверей моєї кімнати він поставив свою варту.
— Принцесі бути без охорони не личить!
Звичайно, його варта не перешкодила мені постати перед Ягусею, але все-таки неприємно, коли тебе в чомусь підозрюють. Нехай навіть і не без підстав.
Ягуся була не в дусі.
— Номату щойно доставили меча, — повідомила вона відразу ж. — Ти не виправдуєш моїх надій, дорогенька!
— Я не чаклунка, щоб змагатися з феєю! Ми із Птером діяли згідно з вашим планом.
— Однак заманювати Номата в підземелля довелося мені!
— Як? — не стримала я цікавості.
— Що? — Ягуся продовжувала думати про своє й тому відповідала неуважно. — Дуже просто: варто було тільки замовити слівце про лиходія-барона й нещасну принцесу, як цей дурник помчав тебе рятувати.
— Він не дурник! — образилася я за принца.
— Типовий лицарюючий дурник! У нього шляхетність — у крові! Нормальний принц тричі подумав би: свататися ж їде, навіщо на рожен лізти? Поберегтися треба.
— Хіба це погано?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вдова узурпатора» автора Болото А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пачка маргарину“ на сторінці 12. Приємного читання.