Розділ «Пачка маргарину»

— Це нічого.

— Мене почнуть шукати через півгодини!

— Не знайдуть, — утішила бабуля.

— Як не соромно вам, жінці похилого віку, брати участь у викраденні людей?!

— Хто тут жінка похилого віку?! — обурилася бабця.

Старушенція клацнула пальцями й миттю помолодшала років на двісті.

— Дзеркало!

Протилежна стіна дзвякнула, заскрипіла й нарешті видала зображення смаглявої брюнетки з величезними синіми очима й губами кольору стиглого помідора.

— Без підлабузництва!

Дзеркало затуманилося і явило погляду пишну даму в напудреній перуці й запекло декольтованому платті. На шиї дами мерехтіло діамантове намисто. Моя господарка критично оглянула вбрання й залишилася незадоволена:

— Кому ти фальшивку підсовуєш?! Думаєш, я справжні коштовності від підробки не відрізню?

Дзеркало винувато мигнуло й відразу запропонувало звичайний брючний костюм.

— Беру! — рішуче кинула поважна дама, відразу вбираючись у брюки й светр. — До речі, можеш називати мене просто Ягусею!

У мене в голові повним ходом продукувався туман. Коли людина зіштовхується з тим, що, на її погляд, існувати не може, це завжди виводить із рівноваги.

— Що вам треба? — нарешті зібрала я слова в питання.

— Чую розумні слова! — зраділа Ягуся. — Треба провернути інтригу.

— Що?!

— Провернути інтригу, — терпляче повторила колишня бабуля. — Ти будеш моїм агентом у боротьбі проти феї Інеї.

Я пошукала очима стілець, але не знайшла й сіла на сучкувате поліно, яке стояло сторчма.

— Тітонько, мила, так вам до лікаря треба! Випустіть мене звідси, я збігаю «Швидку» викличу!