Розділ «Вдова узурпатора»

— Ви прекрасно знаєте, що він не може бути представлений на суд, як такий, що зазнав нашарування чужої особистості!

— Нема чого своїм… слугам Пітьми дозволяти творити, що завгодно! Поглинають всіх підряд!

— Підсудний, у справі буде відзначено, що ви дозволяєте щодо Пітьми ворожі випади. Втручання в готелі ви, звичайно, заперечуєте?

— Безумовно. Естареді Діано Лу має первинну магічну силу й за відповідної підготовки з неї вийде цілком пристойна чаклунка.

— Тіло Філіпа Захисники віри спалили теж за власною ініціативою?

— Начебто ви не знаєте Захисників! Вони ж і Сплячого в багаття запхали, ви що, забули? До речі, прошу долучити до протоколу: Сплячий не мав ніякого права відкривати Плейте секрет Місячного Диска! Охоронець з’явився до Захисників всього-навсього з доносом і не більше! Захисникам порадив зарядити зброю сріблом. Плейте розтлумачив все відносно престолу — це що, не втручання?!

— Підсудний, ми зібралися тут для обговорення ваших справ, а не вчинків слуг Пітьми!

— А я нічого не робив! Я стерпів навіть смерть Емі!

— А хто його послав?

— Не вважайте Емі мерзенною скотиною! Він був чесним нелюдем і добро пам’ятав.

— Сплячий усього лише домагався повернення Місячного Диска, він пообіцяв Плейте престол після смерті Жертви. Чому Плейте зачитав Посвяту, не відходячи від Гнізда Пітьми?

— А ви не здогадуєтеся? Він не вірив нікому, тим більше цій тухлій жабі! Він усього лише перестрахувався.

— Тоді останнє. Не будете ж ви заперечувати, Ламасе, що вломилися в покої Богині Місяця й наполягали на найсуворішому дотриманні того пункту договору, у якому мова йшла про смерть нині правлячого короля?

— Не буду. Вламувався. Наполягав.

— А яке ви мали на це право, ви, хто не пройшов ще навіть чистилища?! Переміщена особа?! Ваше тіло ледь почало розкладатися, а ви вже втручаєтеся в наші справи?! Ви снували між двома світами, псували гру могутнім силам, бентежили голови! Чи знаєте ви, що вам за це загрожує?..

Жінка, яка сиділа в центрі залу на підвищенні, встала, і обвинувач захлинувся піною й замовк. Жінка обвела поглядом зал, по одну сторону якого колихалася непроникна Пітьма, по іншу сяяло сліпуче Світло.

— Пошліть його назад! — наказала вона.

— Що? — пролепетав обвинувач.

— Пошліть його назад в іншій личині. Я хочу знати закінчення цієї історії. Простежте, щоб йому видали додатково п’ять років життя.

— Але Ваша Всемогутносте…